Теодор Драйзер - Фінансист, Теодор Драйзер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Як на мене, татко просто не вміє жити, — сказала вона одного разу Ковпервуду. — Це не його провина — він тут, власне, ні до чого. Він і сам це усвідомлює, як і те, що я уже б зуміла влаштувати життя. Скільки років я намагаюся витягти його з нашого старого будинку! Він розуміє, як нам необхідно переїхати. Утім, від цього теж не буде ніякої користі.
Вона замовкла і подивилася на Френка своїм прямим, відвертим і сміливим поглядом. Він любив її чіткі риси, їх бездоганну античну форму.
— Не засмучуйся, дівчинко моя, — відповів він, — з часом все владнається. Я ще не знаю нині, як вибратися з цієї плутанини, але, здається, найкраще буде відкритися Ліліан, а потім вже обміркувати подальший план дій. Я повинен влаштувати все так, щоб діти не постраждали. У мене є можливість добре забезпечити їх, і я анітрохи не здивуюся, якщо Ліліан відпустить мене по-доброму. Я майже впевнений, що вона захоче уникнути пліток і пересудів.
Він дивився на все це чисто практичним і притому чоловічим поглядом, розраховуючи на любов Ліліан до дітей.
Ейлін запитливо подивилася на нього. Здатність співчувати знегодам ближнього була певною мірою закладена в ній, але в цьому випадку вона вважала співчуття зайвим. Ліліан ніколи не ставилася до неї приязно, у них були занадто різні погляди на життя. Місіс Ковпервуд не розуміла, як може дівчина так задирати носа і «пишатися», а Ейлін не могла зрозуміти, як може Ліліан Ковпервуд бути такою млявою і манірною. Життя створене для того, щоб скакати верхи, кататися в екіпажі, танцювати, веселитися! І ще для того, щоб… так-так, задирати носа, дражнити, кокетувати. Нудно дивитися на цю жінку: дружина такого молодого, такого чудового чоловіка, як Ковпервуд, — неважливо, що вона на п’ять років старша за нього і матір двох дітей, — а поводиться, немов для неї вже не існує ні романтики, ні захоплень, ні радощів життя. Авжеж, Ліліан не пара Френку. Звичайно, йому потрібна молода жінка, себто вона — Ейлін, і доля повинна поєднати їх. О, як чудово вони заживуть тоді!
— Ах, Френку, якби все нарешті владналося! — раз у раз вигукувала вона. — Як ти вважаєш, чи можемо ми сподіватися?
— Сподіватися? Ще б пак! Це лише питання часу. Гадаю, якщо я скажу Ліліан все відверто, вона й сама не захоче, щоб я залишався з нею. Лише пильнуй — поводься обережно! Якщо твій батько або брати запідозрять мене — у місті відбудеться грандіозний скандал, а то й щось гірше. Вони або вб’ють мене на місці, або доведуть до повного розорення. Скажи, ти ретельно зважуєш всі свої вчинки?
— Я ні на мить не забуваю про це. Коли що-небудь трапиться, я буду все заперечувати. Довести вони нічого не зможуть. Рано чи пізно я все’дно буду твоєю назавжди!
Розмова відбувалася в будинку на Десятій вулиці. Без пам’яті закохана Ейлін ласкаво провела рукою по обличчю Френка.
— Для тебе я зроблю все на світі, любий, — сказала вона. — О, як я тебе кохаю! Я готова померти за тебе.
— Ну, дівчинко моя, це тобі не загрожує. Помирати тобі не доведеться. Лише будь обачна.
23
І от після кількох років таємного зв’язку Ковпервуда з Ейлін, коли узи їх взаємного потягу і розуміння не лише не ослабли, але навіть зміцніли, грянула буря. Біда звалилася несподівано, як грім серед ясного неба, і незалежно від людської волі чи намірів. Спочатку це була всього лише пожежа, до того ж трапилася вона далеко від Філадельфії — знаменита чиказька пожежа 7 жовтня 1871 року, коли місто, точніше, його великий торговельний район, вигорів дощенту, і ця катастрофа миттєво викликала запеклу, хоча й нетривалу паніку у фінансовому світі Америки. Пожежа, що спалахнула в суботу, з неослабною силою вирувала аж до середи, знищивши банки, торгові підприємства, пристані, залізничні пакгаузи і цілі квартали житлових будинків. Найбільших втрат, природно, зазнали страхові компанії, і більшість їх незабаром припинили виплату платежів. Внаслідок цього вся тяжкість збитків лягла на іногородніх промисловців та оптових торговців, що мали справи з Чикаго, а також на чиказьких комерсантів. Величезних втрат зазнали і багато капіталістів східних штатів, котрі упродовж років були власниками або орендарями чудових контор і особняків, якими Чикаго вже тоді могло позмагатися з будь-яким містом на материку. Сполучення з Чикаго перервалося, і Уолл-стрит в Нью-Йорку, Третя вулиця в Філадельфії і Стейт-стрит у Бостоні за першими ж депешами відчули всю серйозність становища. У суботу та неділю вже нічого не можна було зробити, оскільки перші звістки прийшли після закриття біржі. Зате в понеділок новини стали надходити безперервним потоком. Негайно ж власники акцій і облігацій — залізничних, державних, міських — іншими словами, цінностей всіх видів і розрядів почали викидати їх на ринок, з метою вторгувати готівку. Банки, природно, почали вимагати погашення позик, і в результаті на фондовій біржі виникла паніка, що за своїми масштабами наближалася до «чорної п’ятниці», котра трапилася два роки перед тим у Нью-Йорку.
Коли прийшло повідомлення про пожежу, ні Ковпервуда, ні його батька не було в місті. Разом з кількома банківськими діячами вони вирушили оглядати трасу приміської кінно-залізничної лінії, на продовження якої було подано запит на позику. Вони проїхали в кабріолетах уздовж значної частини майбутньої лінії і, повернувшись у неділю пізно ввечері до Філадельфії, почули крикливі голоси хлопчаків-газетярів:
— Екстрений випуск! Екстрений випуск! Подробиці чиказької пожежі!
— Екстрений випуск! Екстрений
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фінансист, Теодор Драйзер», після закриття браузера.