Уляна Пас - Згадай мене, Уляна Пас

- Ді… - Рома стримується, а я тілом відчуваю, наскільки сильно він напружується. 

- Він приїхав до мого дому. Допомогу пропонував. Типу готовий допомогти з пошуком тих, хто тебе побив, - швидко розповідаю. - І ще, я сказала йому, що ти досі нічого не пам'ятаєш. 

- А це вже цікаво, - хмикає хлопець. - Я дуже сподіваюся, що це була твоя остання розмова з ним. Давай далі я сам розберусь. 

- Ти впевнений, що зможеш? - питаю злякано. 

- Сумніваєшся у мені? - усміхається хлопець. 

- Та ні, просто боюсь втратити. Навряд чи я переживу щось подібне і втретє, - кажу тихо і щиро. Хочу, щоб він знав, наскільки мені страшно зараз. 

Рома знову пригортає мене до себе і дає зрозуміти, що боятися нічого. Тепер він все пам'ятає і має величезну перевагу перед Захаром. Залишилося тільки вивести мого колишнього на чисту воду. 

Наступні кілька днів я проводжу поруч з Ромою. На щастя, в універі зимові канікули, тому я не бачу Захара. Здається, він десь переховується або ж реально шукає тих, хто захоче взяти на себе провину за побиття Роми. 

Сам Рома швидко йде на поправку, і я дуже сподіваюся, що його випишуть до Нового року, який настане вже через три дні. Хочу зустріти це свято в іншому місці, а ці лікарняні стіни назавжди викинути з пам'яті. Рома таки повертає ключі від Мустанга батькові, а мені довіряє свою Ауді. Робить це легко й без докорів сумління. А я підтримую його у всьому. 

Коли я в черговий раз приходжу в лікарню, щоб провідати хлопця, на мене чекає доволі неприємний сюрприз. У палаті Роми зустрічаю Аню, і стає недобре від того, яким поглядом вона мене розглядає. 

- Отже, ви таки разом, - грубо заявляє. - Не думала я, Ромчику, що ти такий ідіот! 

- Слідкуй за язиком! - мовчати більше не хочу. Впевненості додає те, що тепер я знаю: Рома жодного разу не жалівся їй на мене. 

- Аню, я думаю, що тобі не варто більше приходити сюди. І взагалі, тримайся якомога далі від Діани. Я пам'ятаю, що ти завжди заздрила їй. І навіть зараз нічого не змінилося, - стримано заявляє Рома. 

- Пам'ятаєш? - дивується дівчина. - До тебе пам'ять повернулася? 

- Повернулася, - говорить хлопець. - Твоя брехня більше не діє. Я кохаю Діану, а тобі варто знайти собі іншу подружку. Таку ж підступну, як ти. 

- Та пішли ви! Обоє! - гиркає дівчина і швидко йде геть, а от я прямую до Роми й міцно його обіймаю. 

- Молодець! Думаю, тепер вона і сама буде триматися на відстані, - кажу радісно. 

- У мене є чудові новини, - говорить Рома, а я уважно його розглядаю. Хлопцеві зняли пов'язку, а синці практично зійшли. Здається, ми таки повертаємося до нормального життя. 

- Справді? Які? - зацікавлено випалюю. 

- Завтра мене виписують, - говорить, широко усміхаючись. - Але це не все. 

- Що ще? - я дійсно дуже щаслива, але не можу зрозуміти, про яку новину говорить хлопець. 

- Я помирився з батьком. Він більше не буде лізти у моє життя. Навіть автомобіль повернув, - хмикає Рома. - Ми поговорили про те, що сталося, і він пообіцяв допомогти. Знайшов хорошого адвоката, і ми разом написали заяву на Захара. Він буде відповідати за те, що зробив. 

- Нічого собі! - стільки цікавої інформації я просто не чекала. 

Здається, у нас дійсно все починається налагоджуватися. Захар відповість за те, що стільки часу залякував Рому, а ми нарешті будемо щасливими. 

І зустрінемо разом Новий рік.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно