Олена Олексіївна Литовченко - Книга Застою. 1965–1976, Олена Олексіївна Литовченко

Нарешті Гелена Сергіївна все зрозуміла: Васильєв навів Ковалишину на місце Саїди, яка йшла в декрет. Новоспечена санітарка вкрала спирт, Гюльнара Алішеровна помітила це й викрила злодійку. Проте парторг і його спільниця очорнили старшу сестру перед головним лікарем, тоді Зімін звільнив Гюльнару Алішеровну, зліг з інфарктом, а Ковалишина зайняла місце старшої сестри. Наче так?.. Але бракувало єдиного – доказів.

Між тим годинник показав сьому вечора. «Знов пересиділа на роботі. Пора додому», – подумала Уханьська. Однак щойно зазбиралася, як раптом двері з гуркотом розчинилися, і в кабінет ввалився п’яний як чіп парторг. Гелена Сергіївна негайно натиснула кнопку тривоги, на табло охорони спалахнула червона лампочка, увімкнувся гучний зв’язок.

– Ану швидко на місце сіла, стерво! – ревонув Васильєв. – Ти що ж собі думаєш, я тобі твої знущання просто так спущу, га?!

Уханьська спокійно повернулася за стіл і запитала, втупившись парторгові у самісінькі очі:

– Отже, Володимире Іллічу, ви пиячите на робочому місці?

– Н-ні, н-не вгадала! Робочий день давно скінчився, а що я пив, то про це ти ніколи н-не дізнаєсся!..

– Отже, ви пронесли алкоголь на територію лікарні? Володимире Іллічу, а чи пам’ятаєте ви, що підписували наказ про те, що на робоче місце не можна приносити міцні напої? І що не варто з’являтися п’яним на робочому місці?.. І що за це може бути порушникові?..

– Не вийде у тебе мене звільнити! Я спирт не приносив, я тут його взяв.

– Отже, я гадала, що у нас тут ситуація сорок один, а виявилося, що насправді код двадцять два. Що ж, це змінює справу.

– Та я тебе, с-с-суку, розчавлю навіть швидше, ніж твого сраного слинька головлікаря! – Володимир Ілліч немов сказився.

– Ви, будь ласка, заспокойтеся, товаришу Васильєв, і дайте відповіді… Отож це ви Зіміна до інфаркту довели, так виходить?

– Ні, не я! Вєрка йому пару ласкавих слів сказала, а він на підлогу і гепнувся, лайно всмятку!.. – Володимир Ілліч смачно харкнув на підлогу. – А ти що, вважаєш, що ти у нас аж така недоторканна? Думаєш, я не бачу, що у вас в майстернях підпільний цех із виробництва ґудзиків відкрився? Та в тебе докази по всьому столу розкидані! Засаджу я тебе, одним пальцем засаджу! Ми з Вєркою не одного головлікаря засадили, засадимо і тебе.

– Де випивку взяли?

– Де взяли, там уже нема! – передражнив парторг. – У вас цього добра повно, навіть у лабораторії стоїть у баночці. Вдруге беремо, й жодне лайно слова не сказало, окрім Гюльнари цієї! Вона як побачила, що Вєруся спирт бере, та-а-акий ґвалт здійняла, до головлікаря побігла!.. Але розумниця Вєруся їй у цей час усі ліки з холодильника в шафу і поскладала…

– То ви, по всьому виходить, аферисти, які чесних людей підставляють?

– А це не твоє сране діло! Ти, дурепа, бачила б очі свого Зіміна, коли ми його до шафки цієї Гюль… Гюль… Гюльчатай привели і показали, що вона ліки краде. Гюльчатай одразу в сльози, а Зімін їй: пиши заяву за власним бажанням, бо за статтею підеш!.. Комедія, та й годі!

– Було б весело, якби не було так сумно.

– Нічого, я й тобі гайки прикручу! Лист на тебе вже пішов, куди треба. І не думай мене чіпати!.. З понеділка працюватимеш за моїми правилами.

З цими словами Володимир Ілліч вийшов з кабінету і, похитуючись, попрямував до прохідної. Негайно в кабінеті Уханьської задзвонив телефон, і оксамитовий голос начальника охорони запитав:

– Код ситуації – двадцять два? Психоз на базі алкогольної інтоксикації?

Гелена Сергіївна монотонно, рівним голосом відповіла:

– Все за інструкцією. Завести картку. Негайно взяти аналіз крові на алкоголь. Заспокійливе. Промивання шлунка. Палата номер чотирнадцять або номер сім – залежно від того, де є вільне місце.

Валерка знайшов спосіб розділити полімери: порадив Кості кинути суміш у воду, при цьому поліетилен спливав, а полістирол тонув. Отож тепер у майстерні завжди стояли два лантухи чорної крихти для ґудзиків.

Гюльнару Алішеровну поновили на посаді.

Ковалишину звільнили за статтею, потім нею зайнялася прокуратура.

Володимир Ілліч провів у міській психіатричній лікарні майже тиждень. Спочатку його помістили в палату № 7 до «Парторгів», але вони швидко визнали його політично безграмотним і попросили перевести до «Марксистів-ленінців» у палату № 14. Тепер уже рідна лікарня не скупилася на заспокійливе: адже в зазначених палатах лежали інтелігентні люди…

У четвер подзвонили з райкому партії і попросили виписати Васильєва. Він полишив медзаклад з виглядом важливим та переможним й одразу ж покірно поїхав додому.

А в п’ятницю, 21 квітня, до лікарні несподівано нагрянула партійна комісія на чолі з Миколою Ернестовичем Гурієвим: виявляється, до райкому надійшов анонімний (від «свідомого громадянина») тривожний сигнал про злочин, що готується в даній медичній установі!.. Гелена Сергіївна підписала протокол і дала згоду показати все, що зацікавить високу комісію. Відвідувачі вибірково поспілкувалися з пацієнтами палат № 7 і № 14, розпитували дуже ретельно, навіть протокол вели. О 12:00 прибув товариш Васильєв. За запахом перегару, змішаним із запахом жувального тютюну, одразу відчувалося, що вчора він добряче «прийняв на груди». Володимир Ілліч поводився з комісією дуже фамільярно, а потім переможно глянув в очі Уханьській і тихо процідив крізь зуби:

– Ну то що, стерво, з’їла?..

Гелена Сергіївна ледь торкнула Васильєва за плече і звернулася до нього:

– Володимире Іллічу, ви неабияк насмітили в коридорі, тож прошу вас прибрати розсипане там сміття. Будь ласка!..

На загальне здивування, Васильєв покірно поплентався прибирати сміття… якого ніхто з членів комісії не бачив!..

– І часто з ним таке? – поцікавився хтось.

– Так, часто. Річ у тім, що товариш Васильєв є пацієнтом нашої лікарні. Як бачите, він страждає на алкогольну залежність, однак добровільно лікуватися не бажає, бо не усвідомлює небезпеку даного захворювання. Ось, будь ласка, його картка – тут усе написано.

– І що ви пропонуєте в його випадку?

Уханьська посміхнулася і відповіла:

– Тут мене викликали у ЦК Компартії Узбекистану і попросили подумати про роль трудової терапії в лікуванні хворих… Знаєте, мені дуже сподобалося це рішення Партії! Наша лікарня радо застосує систему трудової терапії для лікування достатньо великої категорії пацієнтів – а саме, пацієнтів з алкогольною залежністю. З цією метою для наших майстерень був придбаний термопласт-автомат для виробництва ґудзиків для потреб лікарні й не тільки. Завтра в суботу, 22 квітня, ми планували запустити цю програму в життя! І я вважаю, що почати треба з людини, яка колись перебувала в авангарді нашої установи – з нашого колишнього парторга, а нинішнього пацієнта Васильєва Володимира Ілліча.

Наступного дня члени комісії знов заїхали до психіатричної лікарні. Зокрема,