Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОМЕНІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ

ЗЛОЯКІСНОЇ ПУХЛИНИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ.

ЗА ОДИН ТІЛЬКИ НАСТУПНИЙ 1896 РІК

БУЛО НАДРУКОВАНО БІЛЬШЕ 1000 (ТИСЯЧІ!) НАУКОВИХ ПРАЦЬ,

ПРИСВЯЧЕНИХ ВЛАСТИВОСТЯМ ТА ЗАСТОСУВАННЮ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ПРОМІННЯ…

…І БЕЗЛІЧ СТАТЕЙ У МАСОВИХ ГАЗЕТАХ І ЖУРНАЛАХ ПЛАНЕТИ

Лондон. Передова стаття газети «Пелл Мелл»: «Найкраще, що можуть зробити цивілізовані країни — об'єднатися і спалити всі рентгенівські промені, стратити всіх винахідників, а устаткування втопити в океані. Нехай риби розглядають свої кістки, якщо їм це цікаво, — але не ми, люди».

Відень. Поліцейський наклеює на стіну будинку розпорядження поліцмейстера:

«У зв'язку з тим, що не надходило офіційних даних про властивості нових променів, надалі суворо забороняється робити будь-які досліди до з'ясування і особливої вказівки поліції».

Штат Нью-Джерсі, США. Засідання законодавчих зборів штату.

ДЕПУТАТ (на трибуні): Вношу на розгляд законодавчих зборів штату законопроект… Тихіше, панове!.. Законопроект, який би захистив, нарешті, наших дітей! Взагалі, всі майбутні підростаючі покоління… Це законопроект про заборону використання рентгенівських променів у театральних біноклях… з морально-етичних міркувань!

Новела п'ята
ПОВЕРНЕННЯ

«Люба моя, хіба ви можете родити?» —

здивувалась мати мого коханого,

коли узнала, що я з чорнобильської сім’ї, з переселенців.

З розповіді евакуйованої дівчини. (Светлана Алексиевич. Чернобыпъсъкая молитва (Хроника будущего). — М.:Время, 2007. — С152.)

Велике фото Сергія — у красивій заскленій рамочці, на столику з букетами красивих квітів. На підлозі біля стола — ще квіти…

Фотографію перекреслює чорна широка жалобна стрічка.

У фойе інституту навпроти фото Сергія стоїть… сам СЕРГІЙ! — з дорожньою сумкою в руці, він остовпіло дивиться на фото, на чорну стрічку…

На Сергія натикається лаборант-юнак у білому халаті. Вражено:

— А чому ти живий?

Із солідних дверей, оббитих чорним дерматином, з написом «ПАРТКОМ»[28] виходить Тамара Ігорівна, фарбована блондинка років 40 з чимось, зі старомодною зачіскою «черепашка».

Коридором іде Сергій. Цивільний одяг на ньому ще не розправився після тривалого лежання на складі військового пересильного пункту — і сидить на ньому, як картонний.

Тамара Ігорівна хоче вслизнути назад у двері.

СЕРГІЙ (з гумором): О, добрий день, Тамаро Ігорівно! Як же я за вами скучив! Як тут справи?

ТАМАРА ІГОРІВНА (удавано-радісно): О-о, Сергію!., мм-м… В-в… в-ви, виявляється… (ковтає) Ви повернулись!

СЕРГІЙ (розводить руками): Ага! Так вийшло…

ТАМАРА ІГОРІВНА (оглядається навколо, схиляється до Сергія — і пошепки): Ну… і як там… ситуація?

СЕРГІЙ (знизує плечима): Нормалізується. Рівні потроху спадають… Саркофаг будують.

ТАМАРА ІГОРІВНА (раптом відсахується від Сергія): A-а… Серьожа… (мнеться) А поруч з вами не страшно?

СЕРГІЙ (на мить втрачає мову): Тамаро Ігорівно! Ви ж студентам курс «Будова речовини й радіоактивність» читаєте!

ТАМАРА ІГОРІВНА: Ну, одна справа — читати… (чекає на відповідь)

СЕРГІЙ: Та безпечно. (Тамара Ігорівна не вірить; Сергій додає) Я мірявся.

Тамара Ігорівна полегшено зітхає.

СЕРГІЙ (іде далі, невдоволено): Навіщо збрехав? І правда, треба було себе поміряти… Цікаво.

Сергій переступає поріг канцелярії.

Люба прожогом схоплюється — кидається від нього геть, втискається в куток.

СЕРГІЙ (як ні в чому