Бенджамін Аарон Шапіро - Як зруйнувати Америку за три прості кроки, Бенджамін Аарон Шапіро

розселяє нас по двох різних країнах». Його необізнаність в історії почалася ще до президентської кампанії: 2014 року Буттіджедж казав: «Люди, які написали Конституцію, не розуміли, що рабство — це погано». Колишній віцепрезидент [та президент США станом на 2021 рік] Джо Байден безтурботно повідомляв повній уваги аудиторії, що «англійська юридична культура, культура білих чоловіків» відповідає за несправедливе ставлення до жінок у США, і гаряче додавав: «Її слід міняти, міняти!».

Якщо Америка бажає залишитися великою, то ця велич вимагатиме пильного вдивляння в її історію — як у темні, так і в славні її сторінки. Це означатиме каяття в наших гріхах, але також і прославлення наших чеснот і перемог. Це означатиме відкидання спрощеної антиамериканської версії історії дезінтеграціоністів і прийняття повноцінної уніоністської історії США. Якщо ми не об’єднаємося навколо спільного минулого, в нас не буде спільного майбутнього.

Епілог

У 2016 році президентська кампанія Дональда Трампа проходила під простим гаслом «Зробімо Америку великою знову». Не зовсім ясно, що він мав на увазі під цими словами: прибічники Трампа кажуть, що він висловлюється влучними афоризмами, його противники — що він видає безглузді фрази, які годяться хіба для наліпок на бампери, — але менше з тим, гасло виявилося популярним. Це тому, що у своїх серцях американці справді вірять у минулу велич своєї країни. Ми не завжди дотягувалися до ідеалів величі, але завжди були великою нацією. Докази цієї величі можна знайти в Декларації незалежності, Конституції Сполучених Штатів, Північно-Західному ордонансі, працях Джефферсона, Медісона і Вашингтона, доктрині Монро, Громадянській війні, «Позолоченій добі», обох світових війнах, а також у холодній війні та війні з тероризмом. Від перемоги над нацизмом і комунізмом до польоту людини на Місяць, від аграрних початків США крізь промислову революцію й до інформаційної доби — Америка завжди була великою.

Що дає американцям підстави так вважати? Те, що для більшості американців біографія Америки є оповіддю про її надзвичайну і безприкладну засадничу філософію з унікальною барвистою і строкатою культурою, — і те, що їхні ідеї знаходять прояв у її історії дедалі частіше. Для більшості американців сутність Америки полягала і полягає у проголошеному Декларацією природному праві, яке має коріння в людській здатності до мислення, у рівності прав перед законом, у тому, що особисті права існували до встановлення влади, у владі, чия легітимність походить від угоди людей і чиїм обов’язком є захист прав людей, — а також у конституційних структурах, покликаних утілювати ці принципи. Для більшості американців сутність Америки є і завжди була в релігійній свободі, свободі слова, самозахисту, економічній свободі — їх упроваджують і захищають соціальні інститути, які прищеплюють людям чесноти. Для більшості американців сутність Америки полягає і завжди полягала в поступовому виконанні цих грандіозних обіцянок, впровадженні прав і розбудові інститутів для всіх, хто населяє Америку.

Багато хто з нас, напевно, ніколи й не замислювався над цим. Можливо, ми просто дивилися на прапор, що майорить на вітрі, — і відчували це; споглядали парад на Четверте липня — і знали це. Можливо, ми ніколи не замислювалися глибоко над тим, що наш прапор означає або заради чого наші батьки-засновники ризикували життям, коли підписували Декларацію незалежності. Можливо, багато хто з нас не думав і про слабкі сторони Америки — про всі ті випадки, коли ми поводимося не гідно наших обіцянок, нашої Декларації, Конституції, наших церков, наших ближніх і нашого прапора. У цьому винні ми самі. Але не Америка. Америка завжди була великою — дарма що ніколи не була ідеальною. Америка два століття поспіль рухається вперед до більш досконалого союзу, проте цей союз був заснований на вічно істинних принципах добра, висаджених у ґрунт культури прав і обов’язків, де вони зрештою дали пагони найвеличнішої нації в історії людства.

З усім цим гасло «Зробімо Америку великою знову» стало дуже контроверсійним. Частково через те, що Трамп є таким собі царем Мідасом суперечності: усе, до чого він торкається, перетворюється на хаос. І, певна річ, Трампова неспроможність пояснити це гасло — поряд із його особистою вульгарністю, невіглаством у питаннях американської історії та філософії, аж ніяк не взірцевою відданістю культурним засадам американських прав — дала опонентам Трампа простір для хибних тлумачень.

Проте найпалкіші опоненти не вдовольнилися тим, щоб вказати на це або спитатися в Трампа пояснення того, що він мав на увазі. Вони навіть не вдовольнилися поспішним висновком про те, що Трампова «ностальгія в тонах сепії» є тугою за гіршими часами — часами сегрегації, сексизму й імперіалізму. Натомість вони висунули своє, протилежне, гасло з таким різким контрастом, який тільки може бути: «Америка ніколи не була великою».

Протестувальники скандували це гасло. Воно стало аксіомою для багатьох інтелектуалів лівого політичного крила. Губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо заявив: «Ми не збираємося “робити Америку великою знову”. Вона ніколи не була великою. Ми ніколи не могли досягнути величі. Досягнемо її ми тільки тоді, коли в цьому візьме участь кожен американець. Ми станемо великими, коли дискримінація і стереотипізація жінок — 51% населення — припиняться і кожній жінці вдасться повністю звільнити й реалізувати свій потенціал». Генеральний прокурор в уряді Обами Ерік Голдер скаржився: «Коли я чую про “зробити Америку великою знову”, я питаю себе: “А коли ж це Америка була великою?” ...Це повертає нас, як мені здається, в минуле Америки, яке насправді ніколи не відзначалося величчю».

Ця точка зору не просто стверджує, що американська історія переповнена гріхами: в історії будь-якої нації чимало гріхів. Це переконання у тому, що Америці ніколи не досягти величі. Встановлюючи досконалість за мету, самій натурі Америки та американців приписується неспроможність досягти цієї мети. Це дезінтеграціонізм у його найвищому прояві. Він призначає стандарти, яких неможливо виконати, а потім обвинувачує в безсиллі найвеличнішу із країн в історії.

Ми живемо в реакційні часи: без сумнівів, увесь гармидер навколо «зробімо Америку великою знову» стався внаслідок суто реакційних почуттів. Утім, думка про те, що Америка ніколи не була великою, також має глибокі філософські корені. А саме у відкиданні американської філософії. У відкиданні американської культури. І у відкиданні американської історії. Дезінтеграціоністський погляд на Америку спирається на те, що в основі людської натури лежить не розум: насправді ніякої людської натури не існує, є лише гнучке й мінливе суспільство; рівності прав перед законом недостатньо, необхідно забезпечити рівність результатів; особисті права слід відкласти вбік задля блага громади, і «позитивні права», надані владою, мусять заступити собою «негативні права», покликані