Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Я тебе на порох зітру, - розлютився Люцифер. Він дістав свій меч.

- Як мило. Під одним дахом зібралися усі, кого я планувала вбити.

- Данте, - звернувся кардинал до мисливиці. - Наказую тобі захищати мене.

- Що? – Данте засміялася. – Ти зараз серйозно? Я купу років не підкоряюся Ордену. Чому я маю почати робити це знову?

- Ось навіщо, - відповів кардинал і наказав демонам схопити Камаеля, Артура та Каю. – Я накажу вбити їх.

- Ви завжди знали моє слабке місце, ваша святість, - після паузи сказала Данте. Дівчина підійшла до кардинала і стала поряд із ним. – Відпустіть їх. Я на вашому боці.

- Це було страшенно просто, - здивувався Веліал. - Вбити всіх, - наказав він Данте.

- Пам'ятаєте, ваша святість, як я обіцяла помститися вам і Ордену? - запитала мисливиця кардинала. Той незрозуміло глянув на неї. Данте встромила руку в груди кардинала. Дівчина стиснула його серце. - Я обіцяла, що вб'ю тебе, - прошепотіла Данте йому на вухо. – Я завжди тримаю своє слово. Гори в пеклі, - мисливиця вирвала серце з грудей кардинала. Той упав мертвий. Анахіт взяла контроль над Данте. Демонів, які стояли поруч, вона вбила в одну мить.

- Веліал мій! – крикнув їй Люцифер, коли Анахіт хотіла знести йому голову.

- Як забажаєш, - вона скинула герцога Пекла зі сходів. - Розважайтеся, а я за татком.

Анахіт залишила друзів, які билися з демонами. Дівчина піднялася на другий поверх будинку. Як і на першому, там був величезний хол з колонами та також шість кімнат. Анахіт побачила світло, яке виднілося в одній із кімнат. Вона пішла туди. Дівчина увійшла до великої кімнати. Там вона побачила Табріса, що сидів на троні, біля нього стояла Рейвен. Кімната, в яку прийшла Анахіт, була схожа на тронну залу. Тут головний із кардиналів приймав гостей на імпровізованому троні. У кімнаті також були демони. Це була високопоставлена ​​нечисть – герцоги та кардинали Пекла, ті, з ким Табріс так люб'язно поділився душами янголів. Адже ці демони повірили в нього та допомогли втілити його план.

- А, Анахіт. Моє миле дитя, - Табріс підвівся з трону і попрямував до дівчини. – Я чекав на тебе. Приєднаєшся до нас? Ми святкуємо мою перемогу.

- Ти ще не переміг, - крізь злість мовила Анахіт. – І не переможеш. Ти знаєш, чому я тут?

- Так. Ти хочеш мене вбити, - Табріс налив собі вина. – Маю розчарувати тебе. У тебе нічого не вийде. Тепер я всесильний.

- Я все ж таки спробую, - Анахіт ляснула в долоні, і все скляне в кімнаті вибухнуло. Дівчина підняла у повітря уламки і направила їх на демонів та Табріса. Рейвен захистила свого коханого, підірвавши їх. Тоді Табріс наказав демонам убити Анахіт, а сам повернувся на трон спостерігати за тим, що відбувається.

Перший із демонів накинувся на Анахіт. Дівчина переламала його руку, а потім і решту кісток у тілі. Почалася бійка. Анахіт майстерно відбивала всі атаки демонів, використовуючи всі свої сили. Тоді вони накинулись усі разом на неї. На допомогу їй прибігли друзі Данте. Ось тільки Анахіт впоралася сама. Вона силою думки підняла всіх ще живих демонів у повітря і простим клацанням пальців підірвала їх. Крові було багато.

- Бачу, допомога тобі не потрібна, - звернувся до Анахіт Кем.

- Який спостережливий.

- Чудово, - Табріс заплескав у долоні. – Моя дочка та, якою я й хотів її створити – універсальна зброя для вбивств.

- Ти маєш рацію, - погодилася Анахіт. - Тепер прийшла твоя черга вмирати.

- Я не дозволю, - перед Табрісом стала Рейвен. У руках вона тримала меч херувимів – один з найсильніших артефактів. – Я тут покопалась у бібліотеці Ордену та знайшла багато цікавого. Виявляється, тебе можна і поранити, і навіть вбити. За допомогою цього, - вказала Рейвен на мечі у своїх руках. – А ще клинок Смерті дарує тобі вічний спокій.

- Як він опинився у тебе? - запитав Михаїл.

- Я допомогла, - у кімнату зайшла Мелейна. - Вибачте, що запізнилася. Ніяк не могла прорватися крізь бійню на першому поверсі. Люблю спостерігати, як хтось когось убиває.

- Я особисто тебе прикінчу, - сердився Камаель.

- Припини. Злість тобі не личить, - Мелейна посміхнулася.

- Щоб пронизати мене одним із твоїх мечів, тобі спочатку треба перемогти мене, - звернулася Анахіт до Рейвен.

Знову почалася бійка. Анахіт боролася з Рейвен і Табрісом, Кем кинувся на Мелейну, решта ж зайнялися демонами, які прибули в палац. Від сили ударів Рейвен, Табріса та Анахіт трусило весь будинок. Вони жбурляли один одного від стіни до стіни з величезною силою. В результаті стіни між тронною залою і холом не витримали – вони звалилися, як картковий будиночок. Рейвен вдалося поранити Анахіт мечем херувима, а потім і клинком Смерті. Це розлютило дівчину. Вона стала краще захищатися.

Камаель не поступався Мелейні у битві. Вона намагалася вбити ангела своїм мечем. Але Кем майстерно уникав цих атак, не забуваючи атакувати самому. Але на мить він відволікся. Він побачив, як Анахіт зазнає невдачі: Табріс і Рейвен разом накинулися на дівчину. Кем хотів допомогти Анахіт, або, швидше, Данте. Адже якщо помре Анахіт – помре і його мисливиця. Мелейна скористалася моментом. Вона поранила Кема: встромила меч у лівий бік янгола. Той упав на коліна.

- Завжди мріяла тебе вбити, - Мелейна покликала до себе чийсь меч, що лежав на підлозі, і замахнулась над головою Кема. Але йому на допомогу прийшов Гавриїл. Він ударив Мелейну. Вона випустила зброю з рук. Кем підняв меч і зніс Мелейні голову.

- Передавай привіт братові.

- Тебе треба відвести звідси, - запропонував Гавриїл. - Ти ж поранений.

- Ні. Все гаразд. Я не покинула Данте.

- Гаразд, - погодився Гавриїл. - Тримайся біля мене. Спробую не дати тобі померти.

Поки на другому поверсі точилася сутичка, на територію резиденції увійшов чоловік. Він йшов крізь сад з трупами демонів і перевертнів, насвистуючи якусь мелодію. По дорозі він витяг меч із демона, що лежав на траві, і продовжив свій шлях. Він увійшов на перший поверх будинку, так само насвистуючи мелодію та продовжив йти до місця бою. Повз нього пролетіла Анахіт. Це Табріс ударив її з такою силою, що дівчина відлетіла до сходів, зламала перила та впала на першому поверсі.