Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Гаразд, - подумав чоловік, який насвистував мелодію, і поспішив до Анахіт. Дівчина лежала на підлозі і намагалася підвестися. До неї наближалися Табріс та Рейвен. Аж раптом вона помітила, що вони завмерли на місці. - Ти хоч і всесильна, але час, мабуть, не вмієш зупиняти. Ось, – простяг він їй меч, який тримав у руках. - Тобі він потрібніший.

- Хто ти? - трималася Анахіт за голову.

- Бери, - Анахіт глянула на чоловіка. У ньому вона впізнала знайомого Данте. То справді був Джеймс – маг і окультист.

 - Це ти зупинив час? - запитала Анахіт.

- Так. Але лише на хвилину. Бери меч і убий цих тварин, - Анахіт взяла зброю і піднялася на ноги. - Скоро побачимося, - Джеймс посміхнувся дівчині, дістав свій ніж і кинувся допомагати решті вбити демонів.

Анахіт, маючи зброю в руках, кинулась на Табріса. Вона завдавала йому удару за ударом, поки інші відволікали Рейвен. Дівчина вибила з рук свого батька клинок Смерті. Потім ударом ноги відкинула його до стіни і проткнула мечем з такою силою, що зброя застрягла в стіні.

Рейвен відчула жахливий біль у тілі. На мить їй стало погано. Вона вирвалася від своїх ворогів і прибігла до Табріса. Але було пізно. Анахіт вирвала його серце. Воно було чорне, мов смола. Потім вона проткнула його клинком Смерті. Душі, які поглинув Табріс, вирвалися назовні, осяяли приміщення яскравим світлом і зникли.

- НІ! – прокричала Рейвен. Дівчина кинулась на Анахіт. Та недовго билась з нею. Анахіт перемогла Рейвен, завдавши їй пару ран мечем.

- Я ж казала, що вб'ю Табріса. А тепер ти, Рейвен.

- Невже ти вб'єш свою рідну та єдину дочку? - підводячись з підлоги, запитала поранена Рейвен.

- Уб'ю? – Анахіт передала контроль Данте. – Ні. Це не так цікаво, як знищити те, ким ти є. Нещодавно ти в мене питала, де знаходиться душа ангела, - Данте ходила навколо Рейвен.

- Ти цього не зробиш? – злякалася дівчина.

- Чому? Зі своїм батьком ти вчинила саме так, - Данте посміхнулася. Вона не вирвала серця доньки. Натомість вона приклала пальці до грудей Рейвен. - Можливо, буде трохи щипати, - мисливиця почала витягувати душу нефілима з її серця. Від цього Рейвен почала кричати, що є сили і задихатися. - Подивися, на що ти перетворила свою світлу душу, - Данте тримала в руці чорну нитку. Це була душа Рейвен.

- А чого ти очікувала, кидаючи мене? Що я виросту милим створінням? Смішно. Ти винна в тому, що зі мною сталося!

- Можливо, - відповіла Данте. - Але ти могла прийти до мене за допомогою, сказати, хто ти. Адже я стільки років оплакувала тебе. Я поховала тебе і навіть не підозрювала про твоє існування.

- Значить твій коханець Кем винен у всьому. Адже він правду приховав від тебе.

- Рейвен, припини дорікати всім навколо. Ти теж винна у тому, ким стала. Оскільки ти наполовину людина, то ти не помреш, - Данте розірвала чорну нитку і та миттю перетворилася на пил.

- НІ! - ридаючи, прокричала Рейвен. – Я тобі цього не пробачу. Я тебе знищу! – дівчина спробувала використати свої сили.

- Ах, так. Це я теж заберу в тебе, - Данте сказала заклинання, тим самим поглинувши сили Рейвен. Мисливиця підійшла до дівчини. - Тепер ти просто людина, - прошепотіла вона доньці. - Але ти навіть цього не заслужила. Ти проведеш життя, що в тебе залишилося, під замком у клітці.

- Браво! - плескаючи в долоні, до присутніх вийшла миловидна блондинка. - Все склалося краще, ніж я планувала.