Katerina Школіна - 11 троянд. Ти впевнений, що ми бачимося вперше?, Katerina Школіна

Після інтерв'ю Метт і Арт повертаються у свій готель. 
Вони живуть у одній кімнаті. Класу люкс. Одразу ж по приходу скидають свої речі. Арт ходить по кімнаті. Розкладає речі чи перекладає, його компаньйону це невідомо. Метт всідається на диван. Вони майже одночасно видихають. Це був складний день.
- Я хочу злітати до Марини хоч на день. Скучив… - усміхається Метт.  - От куплю величезний букет її улюблених піонів і прямо на п'ятий поверх. Подзвоню в двері. Хочу побачити її обличчя, таке розгублене і радісне одночасно…
- От дивлюсь я на тебе, друже, ти - каблук, - тягне якось задумливо Артем. За що, в моменті проходу повз диван, отримує підсрачника. - Гей, - вз’єрошується як горобець. Та заздрю я! Заздрю! - хмикає прикриваючи уражений зад. - Хто б мене так чекав…
Метт сміється так глибоко і заливисто, що його друг лише закочує очі. Арт завалюється на ліжко і розпластується, наче морська зірка.
- Білети хоч купив? - натякає, що все потрібно робити заздалегідь.
- Я взагалі-то планував цей сюрприз! - хмикає Метт.
- Хоча у кого я цікавлюсь. Це ж містер Я-ідеально-роблю-все-на-світі і мене-люблять-всі-дівчата-але-я-зайнятий, - сідає на ліжку і корчить мордашку з противненьким голосом.
- Ну ти і заздрісна скотина, - заливається сміхом на його кривляння Метт і кидає з дивана подушку, влучаючи другові прямо в голову.
- Меееееетт, - тягне, приймаючи сидячу позу.
- Ти що коза, що мекаєш? - усміхається одним кутиком губ.
- Ні, ну а як я взагалі вирішив, що ми з тобою будемо добрими компаньйонами?! - пурхає Арт і плюхається на ліжко.
- Яке йшло, таке й здибало, - заливається сміхом Левицький.
- Говориш, як моя мама про зустріч з батьком, - цокає.
- Ну, об'єктивно ми з тобою теж пара, - підсміюється Метт.
- Твоя дівчина мені патли повириває, якщо я тебе відіжму у неї з кінцями, - підтримує жарт Артем, за що отримує по голові ще однією подушкою кинутою з дивану.
- Не бзди, твоє гніздо залишиться цнотливо-недоторканним, бо я Маринку кохаю…