Юлія Богута - Помста для Роуз, Юлія Богута

Студія знову наповнилася тишею, яку порушував лише тихий тріск старих колонок. Хевен мовчки спостерігав за своїм відображенням у дзеркалі, щоб не зірватися і не кинутися на Граунда. Я бачила, як його переповнювала злість, але не могла нічого вдіяти й просто давала розмові йти так, як вона й йшла. 

— Якось розберусь із цим, "батику", — глузливо мовив чоловік. — Роби свою справу. А я робитиму свою. 

Даніель мовчки нахилився до колонки й увімкнув трек, а потім здійняв брову, очікуючи відповіді. Я дивилася на нього і дивувалася, звідки ж в людей стільки самовпевненості та нахабності, щоб настільки бути сліпими. Цікаво, чи зможе він хоч колись розплющити свої очі й побачити, що його життя  нічого не варте?