Юлія Богута - Помста для Роуз, Юлія Богута

Розділ №31. Запасний план

Прохолодний вітер пробирався крізь привідчинене вікно, торкаючись розігрітої шкіри. Я сиділа коло вікна й дивилася як Хевен танцював у центрі залу, мовчки зосереджуючись на кожному русі. Його рельєфні руки виписували в повітрі вигини, розповідаючи жестами історію з пісні. Я читала за ними біль від втрати, яка не давала спокою. Прагнення повернути собі того, хто весь час жив поміж скронями. І…щось настільки щемливе, що я не могла відвести від цього погляду. 

Мене завжди заворожувала його впевненість, із якою він тримав себе в просторі. Здавалося, весь світ зникав, залишаючи після себе лише це дзеркальне відображення, у якому Хевен був єдиною рухливою частиною реальності. В якому він роздирав себе на шматки і знову зшивав непомітними дотиками до своїх губ, тонкої шиї та грудей. Смішно, але за цим всім я бачила нашу історію і згадувала ті моменти, які я намагалася ховати від самої себе.

Раптовий дзвінок телефону вирвав мене з цього дивного стану. Гучний звук розірвав тишу студії, і я майже підскочила на місці, дивлячись як Даніель, який до цього часу мовчки сидів на лавці, підняв слухавку.

— Слухаю, — коротко відповів він. Байдуже обличчя поступово стало напружуватись, аж поки в якусь мить не почервоніло від злості.  — Звідки вони їх взяли…?! 

Хевен здивовано підняв голову і перевів на мене погляд. Ми переглядалися один з одним, намагаючись хоча б щось зрозуміти, але з тих уривків розмови нічого не було ясно. І навіть вимкнувши музику, нічого не прояснилося. Просто в якийсь момент Даніель заплющив очі та жбурнув телефон у стіну, змушуючи нас нервово відсахнутися. На зміну гучному тріску прийшла гнітюча тиша. 

— Що сталося? — тихо запитала. Мені аж цікаво стало, що ж могло настільки вивести Даніеля з себе. Навіть коли Грег потрапив у лікарню, на обличчі чоловіка не було стільки емоцій як зараз. Його очі палали люттю, але десь у глибині читалося щось таке, чого я раніше не бачила в них. 

— Соль розриває угоду, — холодно сказав він. Його голос звучав глухо, але кожне слово било, як грім. — Вона офіційно повідомить про це за кілька годин.

— Чому? — я намагалася приховати свій шок, але голос все ж тремтів.

— Тому що хтось злив у мережу фотографії, — він різко провів рукою по волоссю, ніби намагаючись зібратися. — На них я... і Лейла. Її обличчя не видно, але журналісти вже співставили, що це не Соль. Тому новини про мою зраду вже ширяться мережею. 

— А це означає, що накрилась твоя прем'єра дуету… —  констатувала факт і нахмурилась. —  Цікаво, хто міг злити фото?

— Думаю, якийсь репортер за мною слідкував… Джонатан каже, що фотографували здалеку…знати б кому це потрібно було…! — злився Граунд, викликаючи в моїй голові щирий подив і змушуючи  відчувати якесь задоволення від його страждань.

— Хто його знає, — знизав плечима Хевен і вперся об стіну боком, схрещуючи руки на грудях. — Нам би зараз не завадило б перекрити цей скандал якимось іншим... навіть якщо ми зараз випустим твоє соло, воно просто втоне за пекельними заголовками.

— Інший скандал, кажеш...? — пробурмотів собі під ніс чоловік. — І що ти пропонуєш?

— Вичекати поки чутки не вщухнуть, — сказав Хевен,  трохи м’якшим тоном. — А поки що, ми повинні зосередитися на тому, щоб показати тебе з іншого боку.

— Якого ще боку? — Даніель всміхнувся, переповнений злістю, а я дивилася на Хевена і не розуміла навіщо він йому допомагає. Мої пальці стискалося від безсилля, але я пообіцяла собі, що вислухаю його план. — Думаєш мене зараз мало показують?

— Думаю, що нам варто показати тебе як жертву. Пам'ятаєш соло яке ми ставили? — задумливо протягнув Вільям. — Пісня про розпач та біль від розлуки буде саме тим, що потрібно для твоїх фанатів. Хай побачать, як ти розбивається вщент і падаєш на дно. Я майже дописав кінцівку хореографії. Ти заберешся по сходинках нагору, парадно поплачеш і закінчиш на тому, що впадеш від горя вниз. Твоїм фанатам це сподобається.

— Хочеш, щоб я спину зламав? — холодно зауважив покидьок.

— Хочу, — ні краплі не зам'явся Хевен, перш ніж дати відповідь, а потім  ще й додав. — Але мені таке щастя не світить, бо там лежатиме гора матів. А для ефекту, можемо кругом сходинок запалити вогонь. Буде видовищно.

— І коли ми займемося цим?

— Хоч завтра. Ти ж все одно знаєш всю хореографію крім кінцівки. Зможемо відзняти тобі кліп, а реліз зробити вже тобі, як черговий скандал перекриє твою брудну історію, — говорив Вільям, поглядаючи на те, як я з останніх сил тримаюсь, щоб не зірватися. — Навіть не знаю, що має статися. Щонайменше кінець світу в шоу-бізнесі.

Даніель обвів нас поглядом, потім різко повернувся і швидкими кроками підійшов до стіни, схопив побитий телефон та сунувся до дверей. Ми дивилися на цей спектакль й не розуміли що на нього найшло.

— Ти куди?

— Шукати "кінець світу", — гаркнув він перш ніж вийти із тренувальної зали.

В кімнаті запанувала гнітюча тиша, яку порушувало лише моє нервове дихання. Я повернулася до Хевена, який тепер стояв біля дзеркала, спираючись спиною на холодну поверхню. Його очі були прикриті, а обличчя кам'яне.

— Навіщо ти йому допомагаєш? — тихо запитала я, підходячи ближче.

Він відкрив очі й глянув на мене. У його погляді було щось нове — змішане із втомою, турботою та ледь помітним сумом. Якийсь час він мовчав, ніби перебираючи в голові свої думки, а потім підійшов впритул та обійняв мене. Аргумент був непоганим, але я все ще не розуміла його плану і це мене жахливо злило.

— Історія з фотографіями твоя? — тихо запитала.

— Не моя. Думаю, це Лейла постаралась, — відповів він, залишаючи поцілунок на моєму лобі. — Моя ідея значно гірше...

— Яка ж?

— Натравити Дана на...батька. Навряд чи він знає, що Грег вказав мене в довіреності на випадок, якщо з ним щось трапиться. І щось мені підказує, що йому це ой як не сподобається.

— Думаєш він прийде скандалити до нього в палату? — почала розуміти хід його думок. — Хочеш записати на відео ще один скандал з його участю?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍