Вікторія Соровецька - Брехня заради неї, Вікторія Соровецька

☾14☽ 

— Жах, я зовсім не виспався, — прокинувся Іриней від сонячного проміння, що світило прямо на його обличчя. Він потягнувся і протер руками обличчя, аби швидше збадьоритись. — Як ти спала  Мальво? — хлопець обернувся на інший бік, щоб подивитись на дівчину, — я мушу з тобою поговорити про вчорашнє, — він подивився, що біля нього нікого немає і встав на ноги, поглянувши навколо. 

— Де ти в біса поділась, — промовив він, чухаючи потилицю. — Мальво, де ти є, — скрикнув він, вдивляючись за кожне дерево. — Ти хочеш пограти в схованку? Я тебе точно знайду, — але у відповідь була тиша. — Квітко, ти  образилась на мене? Я хочу поговорити і вибачитись, — прокричав на весь ліс Іриней, — прийти сюди, Мальвочко. 

Хлопець присів на покривало і взяв у руки рюкзак, копирсаючи, щоб знайти бутерброд. Між багатьма речами лежав клаптик паперу. 

— Що тут відбувається, чорт забирай, — промовив хлопець, починаючи турбуватись. — Дорогий Іринею... — прочитав хлопець із нервовим  сміхом, — ні, ні, ні і ще раз ні, вона не могла піти, — промовив хлопець, закривши назад листок і відвів від нього погляд.  

Він наважився знову продовжити читання. З глибоким вдихом він це зробив. 

— З любов'ю - квітка... — його рука легенько тряслась, а, вимовивши цю фразу, із його ока побігла сльозинка. — Ти не могла цього зробити, — кинувся у істерику хлопець і почав шукати перлину, якої у рюкзаку не було. — Як вона могла піти самою? Чому вона зі мною не порадилась? Хіба я не давав їй достатньо підтримки, аби вона почувалась щасливою? — з розпачем промовляв хлопець, тримаючись рукою за чоло. 

— Якщо ти так вчинила, Мальво, це означає, що ти була впевнена у своєму рішенні, — промовив той, стискаючи руки в кулаки.