Діана Козловська - Сьома команда, Діана Козловська

— Зачекай! Ми проведемо тебе! — кричить Наруто, але мені чогось зовсім не хочеться аби мене супроводжували.

— Не треба, — усміхаюся я, швидко крокуючи полем, та намагаюся не озиратися.

Таке враження, що якщо я подивлюся на них, вони неодмінно наздоженуть мене, тому я прискорююся, переходячи майже на біг. Я дуже втомилася за цей насичений подіями та негативними емоціями день. Мені вже кортить нормально прийняти ванну та загорнутися в теплесеньку ковдру, аби відпустити цей день й забути про нього, наче про якийсь кошмар!

Відчиняючи двері кімнати, я проходжу всередину та вмикаю світло. Який же безлад! Та у ванній кімнаті ще гірше! Килимок все ще плаває у воді разом з деякими речами та рушником. Окидаючи поглядом цю невеличку кімнату, я розумію, що вже не так хочу приймати ванну перед сном. Треба принаймні зібрати речі.

Я відкриваю велику валізу й кидаю спершу теплі речі. Я настільки змерзла на стадіоні, що можу думати лише про те, що може мене зігріти. Додаю декілька книжок, засоби особистої гігієни та все необхідне для проживання в іншому місці. Цікаво, чи надовго ми там затримаємося? Точно, ледве не забула зарядний пристрій! Какаші натякав, що перемога – щось не дуже реальне та навіть небезпечне. Оцю книжку сто відсотків треба брати! Вона неабияк надихає мене та навіть заспокоює! І як проживати в одному будинку з хлопцями? Дуже сподіваюся, що я можу зачинитися у себе в кімнаті та побути на самоті.

Я застібаю валізу й сідаю поряд з нею на підлогу. Щось тривожне розливається на душі. Якесь дивне хвилювання змушує погляд похмурнішати. Чи впораюся я з усім цим? Сумніви роздирають мене зсередини, однак, я не дозволяю їм опанувати мене. Ні, краще подумати про це завтра! Я струшую головою, відганяючи всі гнітючі думки. 

Як я втомилася…

Я лягаю спати вперше не почистивши зуби та навіть не переодягнувшись у зручну піжаму. Мені просто треба добре виспатися, й усе це неодмінно мине!