Діана Козловська - Сьома команда, Діана Козловська

— Я справді щасливий, — ридає Джирая в мікрофон, — адже мої студенти… трясця! Я не можу стримати почуття! Ви найкращі! Дайте-но я обійму вас усіх, дітки!

Коли Джирая-сама кидається на нас з обіймами, я помічаю наскільки нудяться глядачі, які змушені терпіти нас. Дехто вже почав розмовляти про щось зі своїми сусідами, дехто втуплює погляд у телефон, а хтось просто відверто зіває, не зважаючи на правила етикету. Однак мені начхати на те, що для когось я незручна! Я роблю те, що говорить моє серце! Я відчуваю, що саме тут моє місце — серед людей на цій сцені, а не в клятій масовці!

Наруто стискає мою руку своєю теплою долонею, не відпускаючи мене від себе, наче ми вже стали парою, як колись й друзями. Він з’явився у моєму житті не вимагаючи формальностей та не керуючись вигодою! Я можу відчути наскільки йому не вистачало мене просто у цій, здавалося б, дитячій поведінці. Якщо відвертатися від таких людей… навіщо взагалі треба існувати в цьому світі? Невже моя мати забула про те якою вона була щасливою поряд з батьком? Невже час зробив з неї байдужу людину?

Доки Джирая змагається з ведучим, якому вочевидь вже урвався терпець, за мікрофон, до нас підходять всі члени нашого колишнього альянсу. Я намагаюся вирвати руку, але Наруто просто не дозволяє мені цього зробити, суворо пропалюючи мене поглядом блакитних, обурених очей. Проте ніхто навіть не зважає на те, що ми поводимося, наче парочка закоханих. Навіть Хіната. Вона здається доволі спокійною та якоюсь мірою щасливою. Х’юга вітає мене стриманою усмішкою та кивком голови, наче вона охолола та зробила певні висновки.

— Прислухайтеся, — промовляє Саске, виглядаючи дещо загадково, — ви це чуєте?

Чекайте! Невже він пригадав нашу першу подорож командою? Я сміюся, адже ніхто крім мене не розуміє що він має на увазі. Тоді ми вперше відчули дружній зв’язок одне з одним… тоді ми відчули, що є в цьому житті моменти, які залишаться в нашій пам’яті та серці назавжди!

— Про що ти? — весело запитує Наруто, наче ось-ось відбудеться щось доволі захопливе.

Та Саске лише зітхає через нерозуміння друга. Тоді нас було лише троє, очевидно, що тільки ми й зможемо зрозуміти цей натяк.

— Здається, — сміюся я, підморгуючи Узумакі, — я чую шум моря!

Та Наруто — це Наруто! В якісь моменти він мене приємно дивує та навіть захоплює собою, але інколи складається враження, що до нього доходить, як до жирафи!

— В тебе все гаразд? — не розуміючи запитує Темарі, однак, вона робить це з невимовно яскравою усмішкою.

Шикамару лише мовчки спостерігає за нами, здається, здогадуючись до чого все прямує. Іно здіймає брови. А Рок Лі розгублено дивиться то на мене, то на Саске, то на Хінату, яка неочікувано вирішила обпертися на його плече.

— Здається, — тягне Х’юга, — я теж його чую… це море.

Хіната… вона усміхається мені, дивлячись прямісінько в очі. Певно, вони розмовляли з Наруто про те, що між нами сталося тоді. І її зізнання… вона змогла звільнити свої почуття, а отже й відпустити їх.

— То ми… залишимося в цій затхлій актовій залі, як від нас й вимагають, або рвонемо до моря й повеселімося? Рішення має бути прийняте всіма членами нашої команди! — дзвінко заявляє Учіха простягаючи руку вперед.

Всі одноголосо підтримують це спонтанне рішення, кладучи свої руки зверху, але дехто відрізняється особливою кмітливістю:

— Я підтримаю будь-яке рішення своєї дівчини! — безцеремонно заявляє Наруто, змушуючи мене вмить зашаріти.

Та що він таке говорить? Прямо ось так? Так легко? Господи, мені не вистачає повітря! Я хочу вирвати руку, але цей негідник знову не дозволяє мені цього зробити. Мені так ніяково… та все ж таки приємно. Він щойно назвав мене… своєю дівчиною! Ну, не можна ж так з людиною! В мене й серце зупинитися може від такої несподіванки!

— Я навіть не здивований твоєю наглістю, чесно, — усміхається Саске, після чого закочує очі. — Ти взагалі щось розумієш про сприятливі моменти?

— Кожен момент сприятливий! — відповідає Наруто, стискаючи мою долоню ще сильніше. — Якщо вважати його таким!

Все-таки ведучому вдається відібрати в пана Джираї той клятий мікрофон, за який вони майже почали битися на очах у шокованих глядачів. А наша нова команда вирішила начхати на цей нудний вечір! Ми стрибаємо зі сцени, нехтуючи наявністю сходин, та рішуче розпихуємо невдоволений натовп, аби якомога швидше наповнити легені свіжим та бадьорим вечірнім повітрям! Ми рушаємо назустріч нашій молодості, щастю та шуму хвиль, які вже зачекалися на нас! Якби тоді я не стала частиною сьомої команди… я б не стала людиною, яка спроможна на щастя.

Надворі на нас чекає великий лімузин, певно, замовлений кланом Х’югі, бо водій, який ввічливо відчиняє нам дверцята, має на піджаку емблему цього клану. Коли всі майже сіли в машину, я притягаю Наруто до себе та наближаюся до вуха хлопця, аби тільки він почув ці хвилюючи слова.

— Я тебе кохаю, — шепочу я йому.

Я ще ніколи не бачила такої щасливої усмішки в цього хлопця! Він притуляється своїм чолом до мого, відповідаючи мені:

— І я кохаю тебе!

***

Кінець