Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

звіт про приземлення та як застрелено Купа. Наомі пообіцяла

негайно переслати це повідомлення Фредові та Авасаралі й

наказала, щоб мався на бачності.

Бар — чи що то воно було — складався з чотирьох розхитаних

картонних столиків і десь двадцяти стільців, і все це було

закинуте в магазинський куток будівлі. Коли Голден покінчив зі

своїм звітом, Еймос уже чекав на нього при двох пляшках пива.

— Ми ще добре відбулися.

— А маєш ти таке відчуття, що тут ми з головою потонули в

лайні? — запитав Еймос, причастившись кількома дружніми

ковтками.

— Як на моє відчуття, то все більш-менш нормально, —

відповів Голден.

— Ага.

Вони саме взялися до другої пляшки, коли прибув Мертрі.

Хвилину поперемовлявся з барменом, а тоді сів навпроти

Голдена й виставив на стіл пляшку віскі й три склянки.

— Випийте зі мною, капітане! — запросив він, наливаючи три

пор ції.

— Ви сядете до в’язниці — за те, що скоїли сьогодні, — оголосив

Голден, а тоді й вихилив своє віскі. Мало воно кисло-запліснявілий присмак поясанського перегоно-самогонства. —

Простежу, щоб ви аніяк не відкрутилися.

Мертрі здвигнув плечима.

— Може бути. Але я планую допевнитися, щоб усі мої люди

дожили бодай до того часу, коли мені засвітить тюряга. На

сьогодні я втратив майже два десятки душ, починаючи з того

нападу на важкий шатл і закінчуючи знищенням моєї наземної

команди.

— Ви є лиш одна деталька всієї корпоративної безпеки. Тож не

вам оголошувати закони воєнного становища й розстрілювати

людей, що не співпрацюють із вами. І я не змирюся з подібним

беззаконням, хоч би від кого воно йшло: від законних урядів чи

найманих, як оце ви, поліцаїв.

Голден налив собі ще й сьорбнув.

— А чи знаєте ви назву цієї планети?

— Що?

— Цієї планети. Яка її назва?

Голден похилився наперед, бо слово Ілус завмерло на його

устах. Витримав павзу. Мертрі посміхнувся тонюсінькою

посмішечкою.

— Ви, капітане Голдене, забагато часу пропрацювали на ОПА. І

ви впам’ятку скрізь як чоловік, що в глибині душі плекає відразу

до таких бізнесів, як цей, що найняв мене на роботу. Тож я маю

деякі застороги щодо вашої здатності неупереджено підійти до

тутешньої ситуації. Погрози на мою адресу, обзивання мене

нехорошими словами — все це не дуже переконує мене в

протилежному.

— Ви підірвали мій авторитет, убивши одного поясанина

протягом п’яти хвилин після мого прибуття на місце, — сказав

Голден.

— Таки-так. І я розумію, що через це вам могло здатися, ніби я

не сприймаю всерйоз вашої тут ролі. Але ваші оонівські друзі

перебувають за півтора року дольоту сюди, — сказав Мертрі. —

Зважте на це. Тут іде від восьми до одинадцяти годин на обмін

двома реченнями розмови і майже дев’ятнадцять місяців, щоб

добутися звідти сюди на прийнятних швидкостях. Нашого

місцевого губернатора вбили тутешні терористи. Мої люди

загинули через те, що намагалися утвердити тут наші законні

права. Невже ви й справді серйозно вважаєте, що я чекатиму, згорнувши руки на грудях, поки ви виправите все, що пішло тут

навперекосяк? Ні! Я застрелю всякого, хто стане загрожувати

експедиції КЕХ чи її працівникам, — і спокійно спатиму опісля.

Отака є реальність того, де ви опинилися нині. Краще

призвичайтеся до неї.

— Я знаю, хто ви такий, — сказав Еймос.

Досі цей здоровило сидів так тихо, що і Мертрі, й Голден

здригнулися з несподіванки.

— І хто ж я такий? — перепитав Мертрі, в тон Еймосові.

— Убивця, — мовив Еймос. Обличчя його було безвиразне, тон

— легкий. — Начепивши на себе отой блискучий значок, ви

придумуєте нікчемні виправдання, аби була видимість вашої

правоти, але не про це річ. Ви геть розперезалися, пришивши

того хлопа перед усім людом. Більше вам такого не втнути.

— Та невже? — мовив Мертрі.

— Авжеж. Тож хай воно буде так: убивця проти вбивці.