Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

здійнявся галас. Голден замахав руками, аби знову всіх

заспокоїти. Він сподівався, що його дії справляють враження

більшої гідності й влади, ніж йому відчувалося. Тут ізнову

заговорив Мертрі, спокійним, але твердим голосом.

— Уже ж мені ніяк не вдасться побачити, як це ми почнемо

стріляти перші. Усіх, хто досі тут загинув, убивали ваші люди. І я

більш не потерплю жодних погроз службовцям чи власності

КЕХ.

Тут наперед проштовхався високий чоловік із величезною

головою людини, що виросла на Поясі.

— Це ж твої слова звучать, як погроза, приятелю!

— Купе! Будь ласкав, не роби так, щоб стало ще гірше! —

мовила Керол, безнадійно зітхаючи.

«Ага, цей Куп — заводій!» — подумки відзначив Голден і

постарався запам’ятати обличчя цього чоловіка.

— Так мені здається, — мовив Куп, обертаючись, із посмішкою, до юрби, а тоді ще й повторив голосніше, аби завести натовп: —

Так мені здається, що єдиний, хто розкидається наразі

погрозами, це ти!

Юрба загула підбадьорливо, а Куп розплився усмішкою від

вуха й до вуха, тішачись владою, отриманою завдяки тому, що

це ж він став голосом натовпу.

Мертрі кивнув йому головою, все ще усміхаючись.

— Я ні перед чим не зупинюсь, аби захистити життя моєї

команди, це правда. А ми вже занадто багатьох утратили, аби

дозволити собі й далі втрачати.

— Агей, друже! Не звинувачуй нас, якщо не годен устежити, куди шастають твої люди!

Хтось засміявся в юрбі.

— Не турбуйтесь, — запевнив Мертрі, все ще так само

посміхаючись, але підступаючи ближче до Купа. — Я дізнаюся, що їх спіткало.

— Мо’, це ти сам поберігся б? — застеріг Куп, звисока і вже з

жорстокою

посмішкою

споглядаючи

нижчого

зростом

співрозмовника. — А то, знаєш, щось таке може ще й тебе

спіткати!

— А це вже, — мовив Мертрі, вихоплюючи пістолета, —

безперечна погроза!

І вистрелив Купові у праве око. Поясанин умить обм’як і

гримнув на землю, мов електричний механізм, якого відімкнули

від джерела живлення. Перш ніж Голден повністю усвідомив, що сталося попередньої миті, його пістолет був уже в його руці й

спрямований на Мертрі. Еймос став поруч нього, спрямувавши й

свого пістолета на шефа безпекової служби КЕХу. А вся

кехівська команда вихопила свою зброю і націлила її на

Голдена. Мертвотна тиша охопила юрбу.

— Що за чортівня! — вигукнув Голден. — Я ж щойно сказав: жодних каральних дій! Я допіру це сказав.

— Так, ви сказали. Але це була не каральна акція, а відповідь

на пряму словесну погрозу. — Мертрі вклав свого пістолета в

кобуру й знову обернувся до Голдена. — Ми запровадили тут

закон воєнного становища, за статтею 71 хартії ООН на

дослідження цього світу. На всяку погрозу персоналові КЕХ ми

відповімо незагайно, без суду й слідства.

Протягом кількох довгих секунд він свердлив Голдена своїм

поглядом, а тоді сказав:

— Може б, ви заховали свого пістолета, капітане?

Еймос ступив іще на пів кроку вперед, але Голден поклав

долоню на його руку.

— Сховай свого, Еймосе.

І сам сховав свою зброю в кобуру, й за мить уся кехівська

команда зробила те саме.

— Я радий, що ми з вами спромоглися так швидко установити

ці робочі стосунки. Раджу вам улаштуватися на постій, — сказав

Мертрі. — А я перегодом заскочу до вас.

* * *

Координаторка надала Голденові й Еймосу дві бічні кімнати у

великому ящикоподібному складаному приміщенні магазину, з

якого зроблено поєднання універмагу, крамниці й пивниці. Від

дверей чимдалі ці кімнати мали по ліжку, столу й балії для

миття чи купелю.

— Бачу, нам надали послуги, мов для президентів, — мовив

Еймос, кидаючи свої мішки на підлогу посеред своєї крихітної

кімнатки. — Мені треба випити.

— Дай мені секунду, — попросив Голден, а тоді перейшов до

своєї кімнати