Нік Ремені - Не плач, кохана!

— З ким?

— Разом зі всією бригадою.

— В яких стосунках ти знаходишся із Зоріною?

— Ми разом з нею працювали деякий час на млині. Звичайні відносини.

— А навіщо в порушення режиму додому до громадянина Козлова ходили.

— Було діло. Перепихнулись.

— Перепихнулись? Так?

— А чого собі відмовляти, якщо є можливість?

— Після звільнення збираєтеся одружитися.

— Самі розумієте. Звичайний прийом. Підманув жінку.

— Навіщо Ольвач вдарив вас у своєму кабінеті?

— Порушив режим. Ступив на попереджувальну смугу. Він побачив. Почав погрожувати наганом. Потім викликав у кабінет і давай виховувати. Я його вертухаем обізвав. Ось він і заїхав мені у вухо.

— На підстанції часто бував?

— Жодного разу. Нас до електроустаткування не допускають. Даремно ви, товаришу слідчий. До смерті Ольвача ніякого відношення не маю.

— Розберемося.

Слідчий мене «ганяв» близько години.

Вийшов у пригніченому стані. Мокрий. Точно такий, але інший молодий слідчий ганяв мене, коли розглядали справу про розкрадання соляри.

Невже мене знову запроторять за колючий дріт!? За вбивство менше десяти років не дадуть.

Як же буде викручуватися Клава? Адже її пов'язували з Ольвачем постійні відносини. Ох, і принизить же її Олексій Васильович. Буде смакувати кожну дрібницю її принижень. У неї більше передумов, щоб загриміти на новий термін.

Мене чекав Соломон.

— Напевно, мені волі повік не бачити? — сказав, витираючи піт з обличчя і важко зітхаючи.

— У нас закон, що дишло. Якщо потрібно знайти винних, запроторять кого завгодно. Але для того, щоб засадити тебе, у них немає жодних серйозних підстав.

— Всі його закиди спускав. Він нічого не міг мені доказати.

— Молодець! Ти не скоював ніякого злочину. Так і тримайся. Тільки тоді ти вийдеш на волю. Вони нічого тобі не можуть зробити.

29.05.1953 рік

Зазнавши невдачі з першою передачею, нарики вирішили взяти реванш. Зібрали гроші. По транссибірській магістралі вже мчав у купейному вагоні за Урал з далекого Ленінграда гонець зі спецтоваром.

На цей раз вирішили зробити висновки з минулого провалу. Через вільнонайманих Косяк влаштував зустріч з гінцем на хімкомбінаті. Товар повинні були передати з рук у руки.

І ось у підвальному приміщенні основного виробничого корпусу Косяк зустрів високого худого чоловіка кавказької зовнішності: з прямим носом, смаглявим обличчям і волоссям кольору смоли.

— Паша, — простягнув руку незнайомцеві Косяк.

— Серега Абрамян, — подав міцну руку незнайомець.

Поговорили про погоду в Ленінграді. Тільки потім Косяк перейшов до головного.

— Підігрів приніс? — запитав.

Гість поліз у портфель і дістав пляшку з-під горілки, заповнену рідиною і засургучену, як звичайна казенка.

— Не казенка тут? — засумнівався Пашка.

— Слухай, не ображай мене. Все зроблено, як домовлялися.

Косяк жадібно схопив пляшку. Але гість твердою рукою повернув її назад.

— Деньги спочатку, потім — товар.

— Скільки? — запитав Косяк.

— Шматок.

— Ми ж за вісімсот домовлялися.

— А те, що я перед тобою сиджу в зоні, нічого не варто?

— Але ми ж домовлялися за вісімсот, — стояв на своєму Косяк.

— Восемсот коштує товар. Решта — доставка.

Пашці страшно не хотілося переплачувати. Тим більше, гонець повністю залежав від них. Вони могли зробити зараз з ним що завгодно. І він вирішив віддати тільки початкову суму.

— Давай зробимо так, як домовлялися. Вісімсот рублів і по руках.

— Криса. Я проїхав стільки кілометрів, погодився зайти в зону, а ти мені торги влаштовуєш.

Косяк повернувся до дверей, дав знак братві. Вона на чолі з Босим ввалилася в приміщення.

— Він вимагає від мене шматок. Віддамо?

— Ми і так товар заберемо, — сказав Босий. — Він у наших руках.

— Ти чув, Серега. Давай пляшку.

Серега нічого не хотів чути і наполягав на новій ціні. Він знав, що потрапив у безвихідну ситуацію: в зоні, один проти злочинців, які не хочуть розуміти його доводів. Що б це йому не коштувало.

Пашка, зі свого боку, розумів, що доля гінця зараз повністю залежить від них. У гінця немає іншого виходу. Він у їх руках. Або віддасть за ту ціну, що домовлялися, або вони взагалі йому нічого не заплатять і силою заберуть пляшку.

Після безуспішних переговорів, Косяк кивнув братві головою, а сам силою хотів відібрати у гостя портфель.

Він потягнувся рукою до портфеля, але отримав несподіваний різкий удар в груди тонкою гострою заточкою. Він миттєво впав на бетонну підлогу.

Братва оторопіла від такої розв'язки. Навіть Босого миттєво пройняв піт. Але він не