Софія Брай - Колишні. Повернути минуле, Софія Брай

— Ви теж працюєте тут? Я ніколи вас не бачив. 

Думки швидко закрутилися у Софії в голові, але хорошого пояснення вона так і не знайшла, тому збрехала: 

— Я нова. 

— А з якого відділу?

Саме коли Софія не знала, що їй відповісти, ліфт зупинився. Співробітник вийшов.

— Мені ще потрібний секретар. 

Дмитро дивився нагору. Софія глянула на нього та відмовилася: 

— Ні, маю свою роботу. 

— Може, мені поговорити з місіс, що не варто відкривати тут філію?

Софія здалася миттєво:

— Не треба. 

— Не треба що? 

— Не розмовляй із нею. 

— Добре. Поцілуй мене, і не стану... 

Софія мовчала. Вона від його витівок скоро збожеволіє. 

— Ти що, такий мерзотник? 

— Завжди ним був... 

Софія нічого йому не відповіла. Несподівано він обхопив дівчину за талію. Не встигла вона зреагувати, як на неї вже повіяло гарячим диханням впритул. М'які губи торкнулися її чола. І майже відразу ж Дмитро її відпустив - все сталося так швидко, що Софія подумала,що їй здалося.

Він стояв осторонь, усміхаючись куточками губ, як дитина, яка отримала свою улюблену іграшку. Ліфт зупинився. Дмитро вийшов і повернувся до офісу, сказавши: 

— Я хочу пити. 

Софія озирнулася на всі боки. Навколо нікого не було, він їй зараз це сказав? Очевидно їй. Більше тут нікого не було. Він справді вирішив розпоряджатися їй як секретарем. 

Софія зітхнула. На щастя, вона провела кілька днів і знала, де знаходиться кухня.

Вона дісталася кухні і набрала склянку кип'яченої води. Тут дещо змінилося: раніше людей майже не було, але було кілька жінок, а зараз навколо лише чоловіки. Вона тяжко зітхнула. Згодом і справді багато що змінюється. 

Юля, менеджер фінансового відділу, несла Дмитру на підпис звіт за цей місяць. І просто біля кабінету директора вони зіткнулися. Софія не стежила за водою, і на неї потрапило небагато. Обличчя Юлії відразу ж похмуріло.