Axolotl - Скривавлена зоря, Axolotl

Астрід навіть не встигла зреагувати.

Раптовий спалах болю, і Бальдр, що стояв поруч, різко вдихнув, відступаючи.

Астрід різко обернулася.

Його білий плащ, що ще хвилину тому був бездоганно чистим, зараз заливала кров.

— Бальдре?!

Він похитнувся.

Локі стояв перед ним, а в його руці—короткий кинджал, темний, мов сама ніч.

— Ні… — Астрід відчула, як серце стислося.

Локі… щойно…

Бальдр здригнувся, намагаючись втриматися на ногах, але темрява, що залишалася в повітрі, миттєво кинулася на його рану, немов живий голод.

— Чому… — прошепотіла Астрід.

Локі опустив погляд на своє лезо, що все ще було в його руці. На мить він виглядав так само шоковано, як і вони.

А потім—посміхнувся.

— Бо так потрібно.

Астрід не могла повірити.

Бальдр осів на одне коліно, стискаючи місце поранення. Його очі з болем зустрілися з її.

— Забери її… — його голос був слабким, але наказовим.

Темрява навколо ніби чекала. Вона ворушилася, але не нападала.

— Локі, що ти робиш?! — її голос був зірваний.

Він не відповів.

Тільки зробив крок назад, дозволяючи тіні охопити його знову.

Його очі востаннє зустрілися з її—і там, у глибині, вона побачила щось справжнє.

Біль.

Вибачення.

І страх.

А потім він зник.

Темрява ковтнула його повністю.

Залишивши їх у гнітючій тиші.