Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

25.2

Але Веста брехала тільки наполовину. 

Сін умовляв Тешеба влаштувати свято, а коли той відмовився, зробив усе на свій страх і ризик – зібрав підходящу для такої нагоди компанію і  несподівано заявився в замок. 

Спершу Тешеб розлютився і хотів було  витурити геть  цей веселий балаган, але потім передумав. 

Він велів Весті накрити стіл у сусідній з бібліотекою кімнаті, яку іноді використовували, як банкетну залу.

Треба віддати належне: до вибору спокусниць Сін підійшов   не аби як – всі дівчата  були дуже  привабливі.  

Запросив він  і недавніх танцівниць-амазонок –  так, про всяк випадок.  

Одна з дівчат:  зі світло-рудим волоссям, блідою шкірою і великими іскристими очима під чорними віями, при світлі палаючого каміна болісно нагадала Тешебу Гайю. 

Він мимоволі затримав на ній погляд, і вона одразу посміхнулася у відповідь: сліпуче і невинно.

–  Гарна? –  тихо поцікавився Сін. – Спеціально для тебе вибирав!

–  Інших справ у тебе немає! –  огризнувся Тешеб. – Не потрібна вона мені!

– А ти придивися уважніше. Вона незаймана, до того ж. Але для обряду  травневих вогнів  не підходить – у неї прабабка була відьма, бабка напіввідьма, мати вже ні те ні се, а  батько  – й зовсім  людина.

– Як же вона до тебе потрапила? – машинально запитав Тешеб. 

– Вона позашлюбна дочка одного старого лорда, її мати  у нього в палаці підлоги натирала,  працювала прибиральницею… Сам розумієш, як  воно буває. Мамаша в чаклунстві трохи розумілася,  тому  й приворожила дідка. Той із нею пару ночей потішився і помер від серцевого нападу. А вона доньку народила. Звісно, аналіз днк, усе таке… Грошей  собі так сяк  у жадібних родичів відсудила – лорд той не надто багатий виявився. А потім побачила, що донька росте красунею, і давай їй нареченого підшукувати, та не простого, а потойбічного, або могутнього чаклуна, на крайній випадок.

– Щоб  дорожче продати? –  поцікавився Тешеб.

–  Ну так. Я побачив її личко і купив. На кілька ночей. Потім поверну. Або як вийде. Раптом тобі захочеться провести з нею більше часу!

– То як її звуть? 

– Грейс. 

– Вона знає, де перебуває і що на неї чекає? – запитав Тешеб,    окинувши  більш уважним поглядом дівчину, що стояла біля каміна.

–  Ти на її невинне личко не дуже-то ведися. – тихо засміявся Сін. – Ні, хто ми, вона  достеменно не знає,  і де перебуває – теж. Впевнена, що запрошена на свято до мільярдера, і якщо робитиме все, що він забажає, то отримає  багато грошей  й позбудеться опіки матері. Це все, про що вона мріє, і заради цього згодна на все. Дівчинка вже дуже гарна!  Я й сам не проти  з нею побавитися. Звісно, після тебе…

– У мене зараз немає бажання догоджати незайманим дівчатам.

– То нехай он ті дві  красуні тобі спершу  розігріють. як слід.  Вони все, що потрібно вміють...  Бо ти занадто крижаний, мій друже! – посміхнувся Сін.

– Краще я до себе піду. А ви тут робіть, що хочете, хоч разом, хоч порізно. 

–  Ні, не підеш. –  Сін утримав його за руку. – Не відмовляйся ось так! Не хочеш цю, бери будь-яку іншу! Але дозволь собі знову відчути  смак  життя!

Сін поки що не наважився зізнатися, що саме Веста і  знайшла цю дівчину,  заради спроби  повернути Тешебу душевну рівновагу. 

Вона вигледіла її десь, помітила, що  та чимось на Гайю схожа,  до того ж імена обох з однієї літери починаються.  

Сін ніколи не діяв за спиною друга, але цього разу погодився, щоправда, з тією умовою, що на святі все одно все Тешебу розповість.

– А хочеш я тобі зараз Гайку твою приведу? Зачарую, вмовлю, силою притягну, якщо буде опиратися! –  запально запропонував він.

–  Не хочу!  – Тешеб струснув головою. – Утім, ти маєш рацію.  Може й варто спробувати з цією новою дівчинкою...

Веста, яка підслуховувала їхню розмову з сусідньої кімнати, ледь не заплескала в долоні від захвату, а потім тихо і швидко вилетіла у вікно верхи на щітці.

–  То розігрів потрібен? – діловито поцікавився Сін.

– Ні!  Але  й веселитися в мене бажання немає. Я піду до себе, а Веста нехай мені  цю Грейс трохи пізніше приведе… 

Сін більше не став вмовляти, знав: якщо Тешеб втовкмачить собі щось у голову –  переконувати  марно. Добре вже й те, що він погодився.

Тешеб увійшов до спальні, зупинився за порогом і кілька хвилин напружено дивився на ліжко, де Гайя провела три ночі. 

Може, має сенс вибрати іншу кімнату? 

Він згадав, як вона сиділа на краю ліжка: перелякана, із зав'язаними очима,  підібгавши  коліна, прикривши руками груди, і хвиля ніжності прилинула до його серця. 

Тешеб щосили вдарив кулаком у стіну. Кімната здригнулася.

– Гайє! – пробурмотів він, упершись у стіну чолом. – Що ж мені тепер робити з тобою?  Повернути чи, краще,  забути зовсім?

Він  нервово пройшовся кімнатою. 

Мабуть, краще сказати Сіну, що він передумав, що Грейс не потрібна йому.  Грошей він їй дасть, а більше – нічого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍