Люсі Лі - Роман крізь час, Люсі Лі

Розділ 22

Максим

Як я й очікував, Скиба не дала мені спокої. А особливо коли я на гучно заявив о своїй помовці. Деякі її спроби зблизитися зі мною в неї провалилися, тому вона вирішила діяти напролом. 

Спершу зателефонувала з лівого номера та повідомила, що їй терміново треба зі мною зустрітися. Я природно послав цю повію, якомога далі й хотів було вже скинути дзвінок, як почув гулкі ридання, і благання про допомогу. 

Скріпивши зуби, все-таки погоджуюсь на зустріч, але на нейтральній території. Найменше мені зараз хотілося, щоб Маша бачила моїх колишніх, тим більше таку, як Наталія. Та Скиба, як завжди, перевершила сама себе і вчинила по своєму, нахабно заявившись власною персоною в мій офіс. 

Їй просто пощастило, що Темний зараз у від'їзді, він давно на неї зуб точить. Після того як я відшив спекотну брюнетку, вона хутко перемикнулася на нього. Якось дізнавшись про багату спадщину та перспективність голови, моєї особистої охорони. Але не на того потрапила, Темний швидко дав їй зрозуміти що з ним їй нічого не світить. Та видно не доходить їй, тому вона вочевидь знову взялася за старе. 

Коли ж я побачив, нахабну фізіономію цієї шахрайки, що без стуку вломлюється в мій кабінет, я почав розуміти, як недалеко відійшов від Темного. Бо мене охопило бажання схопити курку за шкварки й з силою випхати з будівлі офісу. При цьому ще й розклеїти по всьому офісу її фото, з підписом — Не впускати! 

І тільки я відкрив рота, щоб вказати Наталії куди вона повинна йти та де її місце, вона несподівано впала на коліна, посеред мого кабінету і забилася в дикій істериці. 

Я взагалі гублюся в таких ситуаціях, жіноча істерика це те, що дійсно лякає мене. А у випадку з Наталією, не знав, чи почати її жаліти й подати склянку води, чи навпаки ту воду виплеснути їй в обличчя, щоб допомогти прийти до тями.

Я вибрав третій варіант. Та підійшовши до дівчини з силою струснув її за плечі, змушуючи нарешті подивитися на мене та припинити цю істерику.

– Наталія, що трапилося? Ми ж домовлялися зустрітись увечері. Що ти тут робиш? - відпустивши її плечі, відходжу, щоб все-таки налити дівчині стакан води. Мені була неприємна вся ця ситуація, і хотілося як найшвидше позбутися надокучливої колишньої коханки, але і занадто грубо поводитися теж не хотів. Бо мене лякала можливість ще одної істерики. 

Трохи заспокоївшись, брюнетка підняла на мене свої червоні від сліз очі. 

Та заговорила лише тоді, коли з моєю допомогою сіла на крісло, та осушила запропонований їй стакан. Неабияк випробовуючи цим моє терпіння.

– Максиме, дякую за те що після всього що було не відмовив мені у зустрічі, – ще здригаючись від ридань, прохрипіла Наталія. – Але я не могла більше чекати, тим паче до вечора, бо ці люди які погрожували мені зателефонували й сказали що незабаром вб'ють, можливо я навіть не доживу до світанку, — знову гучний схлип, і я ледь тримаюся, щоб не закотити очі. Ну дуже все це було схоже на дешеву виставу. Але виключати, що ця хитра лиса перейшла комусь дорогу, я теж не міг. Тому і зголосився, на цю зустріч. Був би Темний поряд, він давно вже все з'ясував. Але в нього зараз інше завдання.

– То раз прийшла, кажи що такого накоїла? І за що, ці люди, хочуть забрати твоє життя, — примружую очі, та вимогливо складаю на грудях руки. Всім своїм видом показуючи наскільки готов слухати її чергову брехню. 

– О ні, я не буду розповідати про це тут, — злякано озирнувшись навколо, прошепотіла брюнетка. – Лише у безпечному і перевіреному місці. 

– А чим мій кабінет для тебе не надійне місце.

– Ну хоча б тим, як легко я сюди потрапила, — розгладивши складки на коротенькій спідниці, стрільнула в мене своїми чорними очима, лиса. 

– Ну добре, і куди ти пропонуєш мені з тобою піти? - напружено стискаю губи. Бо дуже мені не хочеться із нею кудись йти. Але я вже дав слово що вислухаю, і навіть якщо це буде в моїх силах, допоможу. Тим паче люди є можуть з роками змінюватися, а якщо їм не давати шансу на це, то як тоді мотивувати. 

– Я покажу, — вже зовсім радісно видає Наталя, та ледь стримує щасливу усмішку. І мене мало б це насторожити, але чомусь саме в той момент я не придав цьому уваги.

Тому Скиба вийшла перша, а я розкидавши деякі термінові справи майже одразу вийшов за нею.

Часу, щось пояснювати або розповідати Маші в мене не було, думав, що все розкажу коли повернуся ввечері. Та моїм планам не судилося збутися. 

Поки я мирно вечеряв з Наталію в ресторані, куди вона мене затягла, запевняючи, що вже два дні нічого не їла, бо нікуди сама не виходить, боячись стеження. В моєму житті відбувалися стрімкі події. 

– То що з тобою відбулося? - вже вчетверте ставлю це питання дівчині, що неквапливо смакує ніжне тирамісу. 

– Дякую що відвів мене у закриту віп-кабінку, якомога далі від чужих очей і я надіюсь, вух.

– За це можеш не хвилюватися, — впевнено відповідаю, бо сам не раз користувався саме цім місцем коли було необхідно. 

– Ну тоді все по черзі, — відкинувшись на шкіряну спинку дивана, м'яко протягла дівчина. 

І вона десь ще годину намагалася сумбурно та на пальцях пояснити причину своїх побоювань за своє життя. Що з кожною хвилиною утверджувало мене у тому, що все це справжня вистава. 

Спочатку вона розповіла, що програла в казино велику суму грошей, віддати зараз не може, а позичити нема в кого і що їй саме через це почали погрожувати. Потім чомусь перемкнулася на спогади про наші минулі стосунки. Про те як шкодує що між нами так все стрімко закінчилося. А апогеєм всієї  розповіді було те, що вона хоче, щоб я допоміг їй завоювати Темного.

І саме на цій ноті моя служба безпеки, повідомила мені через телефон, що в компанії стався збій у системі. Та хтось намагався злити з сервера дуже важливі секретні дані. Але завдяки потужній системі захисту програма просто вимкнулася, та само заблокувалася. А ключ на такий випадок, щоб можна було розблокувати всю систему, був лише в мене. Та це не так легко, як здається на перший погляд.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍