Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

— Для того журналу, що ти хотіла. Забув, як називається.

— «Хевен»?

— Здається, так.

— Ти жартуєш? Чому ти раніше не сказав мені?

— Ем, а що б це змінило? — Гордій трохи насупився, глянувши на мене. — Усе одно залишається фактом те, що в нас завтра фотосесія.

— Я б не їла сьогодні так багато! — голосно сказала я. — А... А якщо в сукню не влізу?

— Не хвилюйся за це, Поліно.

Я почала знервовано намотувати круги по плитці. Мої підбори трохи їздили, але мені було байдуже. Завтра на вагах точно буде плюс декілька кілограмів.

— Легко тобі говорити, — буркнула я, — а мені треба бути красивою в кадрі.

— Ти й так будеш, — сказав Гордій, змушуючи мене глянути на нього. — На моєму фоні ти будеш мати неймовірний вигляд.

— Як би ж то, — буркнула я та знервовано усміхнулася. — Отже, мені треба зараз потренуватися.

— О, залюбки подивлюся.

Я кинула на хлопця різкий погляд та помітила на його обличчі нахабну усмішку. Він пройшовся довгим зацікавленим поглядом по моєму тілу, примруживши очі, наче хотів вивчити кожен сантиметр. Я напружилася від цього та відійшла трохи далі.

— Справді, — сказала я і склала руки на грудях, — дивитися на мої тренування та мріяти про мене — це єдине, що тобі світить.

— Побачимо, Полінко.

Гордій усміхнувся, усе ще розглядаючи мене. Я ж покривилася йому й упевнено попрямувала до входу, як мені дозволяли це зробити мої підбори. Щоправда, декілька разів мало не впала через цю слизьку плитку. Ще один пункт у цьому будинку, який мене бісить.

Я вирішила потренуватися у своїй кімнаті, бо на вулиці було надто холодно. Довелося, добряче попотіти, щоб хоч трохи спалити калорії, які я сьогодні наїла. Увечері я прийняла ванну, щоб розслабитися і максимально привести себе до ладу. Завтра на мене чекала дуже особлива фотосесія. Раптом згадала про день народження Гордія. За цим всім зовсім забула, що мені варто організувати щось. Але що? Та й треба вирішити з подарунком для нього, але я навіть не знала, що подарувати тому, у кого все є?

З самого ранку я була трохи знервованою, адже сьогодні мала б здійснитися моя невелика мрія. Завжди хотіла потрапити на обкладинку популярного журналу. Нехай і з Гордієм, але хоча б щось.

Ми знову зустрілися в гаражі, бо він устиг зібратися раніше, як і завжди. Гордій був не надто зацікавлений у цій фотосесії, але й сам чудово розумів, що це додаткова увага публіки до його імені. Перед чемпіонатом це саме те, що йому було потрібно. До того ж усі досі під враженнями від його минулого заїзду. Не кожен зміг би виїхати заново на трасу після зіткнення, щоб перетнути фінішну пряму.

Автомобіль зупинився біля якогось аеродрому. Я насупилася та вийшла на вулицю. Це було трохи дивно. Гордій зупинився біля мене, удивляючись кудись вдалечінь. Я уважно спостерігала за ним, а потім він повернув голову в мій бік.

— Не дивись так на мене, — пробурмотів хлопець. — Локацію обирав не я.

— Просто це трохи дивно.

— У мене було не так багато фотосесій, щоб я щось знав про це. Ходімо!

Гордій схопив мене за руку та потягнув до купки людей, що стояли далеко від нас посеред дороги.

— А в тебе були фотосесії? — поцікавилася я.

— Людей не дуже цікавить те, чим ти займаєшся, якщо в тебе некрасива зовнішність, — відповів він. — Інколи доводилося брати участь у такому, щоб у фанатів не зникало зацікавлення до моєї персони.

— Добре, з цим погоджуюся. Але що ти маєш до красивої зовнішності? — спитала я та усміхнулася, глянувши на нього. Гордій закотив очі, змушуючи мене засміятися. — Гаразд, це був жарт. Ти досить привабливий хлопець.

— Ну, дякую, — він теж засміявся. — Хоч щось хороше сказала про мене.

— На більше ти поки не заслужив.

— На одній з таких фотосесій я познайомився з Діаною, — раптом сказав він.

— Серйозно? — здивувалася я. — І після цього у вас закрутився роман?

— Ну, можна й так сказати. Вона мені здалася красивою дівчиною, тому я вирішив запросити її на побачення. Діана погодилася, і так усе почалося.

— А що це була за фотосесія? — зацікавлено спитала я, хоча мені й не дуже хотілося говорити про його колишню.

— У стилі вуличних перегонів. Валерій Забелло презентував декілька крутих сучасних автомобілів, а ця фотосесія була необхідна для зацікавлення до презентації.

— І Валерій не знав про ваші стосунки?

— Цього ніхто не знав, окрім мами. Ми приховували те, що разом.

— Чому?

— Бо Діана не хотіла, щоб хтось про це знав, — просто відповів Гордій. — Мабуть, це й налякало її в день весілля. Якщо чесно, то мене теж таке влаштовувало.

Я знизала плечима, бо навіть не знала, що сказати. Він так байдуже говорив про неї, що я не мала б хвилюватися за те, чи у нього досі є почуття до неї. Та чомусь все одно хвилювалася.

Ми підійшли до купки людей, привіталися з ними й познайомилися. Тут був фотограф, стилістка, перукарка та постановник фотосесії. Спочатку мене повели в невелике шатро, щоб підготувати, доки встановлюватимуться декорації. Поки мені робили зачіску та макіяж, я чула якийсь шум і гудіння на вулиці. Мабуть, якісь автомобілі будуть. Моє волосся красиво зібрали наверх, а також зробили яскравий макіяж. Це було важливо, адже так обличчя в кадрі мало виразніший вигляд. Мені допомогли вдягнути вузьку білу сукню з розрізом на нозі та тугим корсетом. Вона була дуже довгою, але туфлі на високих підборах дозволили мені стати вищою.

— Одягніть ще це, — сказала Аня — стилістка.

Вона передала мені довгі білі рукавички. Я надягнула їх на обидві руки, і це виглядало просто неймовірно. Деякий час я просто милувалося собою в дзеркалі, доки мене не покликали на фотозону. На цьому аеродромі був надто сильний вітер. Добре, що хоч моє волосся зібрали в зачіску, і воно не буде мені заважати.

Спершу я розтулила рота, коли побачила красивий білий кабріолет. Здається, це була остання модель «феррарі», бо автомобіль виглядав просто надзвичайно. Ще краще, аніж Camaro Гордія. Потім я відкрила рот ще ширше, адже побачила позаду автомобіля великий чорний гелікоптер. Оце так декорації!