Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

підштовхнув електронну цигарку, вилучену в Стажера конвоєм. Лангре вважав, що навіть найнебезпечнішого злочинця можна допитувати шанобливо – без загроз і принижень. Він вірив, що інформація здобута під тортурами, рідко допомагає просунутися в розслідуванні – винні і невинні готові сказати що завгодно, аби припинити муки.

Все так само мовчки, Лангре повісив пальто на гачок, плавно опустився в крісло і почав плескати себе по кишенях у пошуках цигарок. Намацавши в одному з них телефон Стажера, Лангре поклав його на стіл, поряд з попільничкою. Запалили вони майже синхронно.

– Можеш подзвонити своїй дівчині, якщо хочеш.

– Я знаю про своє право на телефонний дзвінок, – кивнув Стажер. – Проте в вас на мене нічого немає.

– Слідчий надасть тобі адвоката. Ти і сам знаеш, що допит без захисника відбутися не може. Швидше за все, адвокат схилятиме тебе до визнання провини, – Лангре випустив в стелю клуб густого диму. – Його послуги оплачуються Слідчим комітетом, так що, і танцювати він буде під їх дудку. "Підозрюваний має право давати пояснення і свідчення з приводу його підозри, або відмовитися від дачі пояснень і свідчень". Пам'ятаєш про це?

– Лангре питально подивився на Стажера, на що той тільки гмикнув, потім кивнув.

Лангре важко зітхнув, похитав головою і ввімкнув старенький телевізор, щоб хоч якось розбавити обстановку.

– "Затриманий підозрюваний художник, що писав картини рептилоїдів", – на цих словах ведучого, Лангре додав гучність. – "Відносно французького поліцейського розпочато розслідування за підозрою до доведення до самогубства або до замаху на самогубство, шляхом загроз записками і страшними картинами. Міністр збройних сил Франції підтвердив, що прокуратура почала розслідування, але не повідомляє інших подробиць. Поліцейський був затриманий в Парижі і знаходиться під слідством.

Як повідомляє французька радіостанція "Europe 1", в поліцейського були родинні зв'язки в Росії, і він вільно говорить російською.

В цей момент задзвонив телефон Лангре, Стажер встиг помітити ім'я того, хто дзвонить – "дорога" і з розумінням посміхнувся.

– Слухаю, – комісар нахмурив брови.

– Ну що, мій друг, все так, двадцять дев'ять "старих справ", га? – Запитали на тому кінці.

– Виходить, що так, – гмикнув Лангре.

– Мені теж шкода, що ти не дотяг до тридцятки, як хотів. Але, сам бачиш, справа з картинами дуже заплутана, а у тебе часу немає.

– Так – так, – покивав комісар. – Раз вже мені саме начальство дзвонить, хотів дещо уточнити щодо художника. Саме, – погодився Лангре з питанням, що прозвучало. – Ага, ще рано. Добре. Відбій.

Почувши усю розмову Стажер, майже відразу здогадався, що "дорога" зовсім не дружина комісара, а хтось із товаришів по службі. З його коротких: "ще рано", "треба час" він також зрозумів, що Лангре просто тягне заради нього час. Стажер уважно подивився в очі комісара. Невже вірить? Правда хоче допомогти? Чи продовжує вести якусь свою гру?

Ніби прочитавши його думки, Лангре сказав:

– Моєю метою було встановити з тобою контакт, щоб ти відчув, що до тебе відносяться серйозно, твої права – не лише підозрюваного, але й права звичайної людини – поважають. Відповідно до мого методу, я розпочав з того, що надав тобі право висловитися і пояснити свою позицію.

Лангре дійсно поводився професійно і стримано, як наказано в статуті.

– Двадцять дев'ять "старих справ"? – Трохи помовчавши, запитав Стажер, ясно давши зрозуміти, що доки не хоче говорити про себе.

– Так, – кивнув Лангре, – саме стільки злочинів я розкрив. Для розслідування серйозних справ, які колись зайшли в безвихідь, у нас, на Монмартрі, створена спеціальна слідча група, яка так і називається: "Старі справи". Її співробітники знову і знову досліджують речові докази, вивчають тисячі сторінок слідчих справ, шукають щонайменші зачіпки, обірвані сліди, нестикування в свідченнях свідків. В нас на постійній підставі діє аналітична група по розслідуванню злочинів, здійснених у минулі роки.

Незважаючи на неочевидний характер злочинів, які не вдавалося розкрити багато років, слідчі ведуть скрупульозну роботу по збору доказів. В архівах правоохоронних органів сьогодні знаходяться сотні кримінальних справ, доки не доведених до логічного кінця. По одних не встановлені винні, фігуранти, а в інших вони сховалися від правосуддя, – Лангре незадоволено цокнув язиком. – Спеціально підібрані для таких справ групи планомірно вивчають кримінальні справи, перевіряють старі і нові версії. І роблять усе можливе, щоб зловити злочинця, адже, як всім відомо, людина, що скоїла серйозний злочин одного разу, здатна зробити це знову.

– І яка ж справа була тридцятою? – З непідробним інтересом запитав Стажер.

– Справа п'ятнадцятирічної давності, – чесно відповів Лангре.

– П'ятнадцять років тому мій батько біг з Росії, кинувши нас з мамою, – Стажер нахмурив брови. – Зуб даю, що мова саме про його справу. Що він зробив? Що такого примудрився натворити? Розкажіть! – Майже зажадав Стефан, але швидко взяв себе в руки.

Лангре знизав плечима, запалив другу цигарку:

– Існують певні внутрішні пріоритети по розкриттю. В тій справі п'ятнадцятирічної давнини майже всі з дванадцяти чоловік, були неповнолітніми.

– Хіба немає якогось терміну давності, за рамками якого слідство припиняється? Стільки років пройшло, – Стажер здивовано підкинув брови.

– Для співробітників мого відділу тяжкі і особливо тяжкі злочини не мають терміну давності, і вони розслідуватимуться до тих пір, поки особи, що їх вчинили, не будуть встановлені. Рано чи пізно ми знайдемо їх всіх, і змусимо відповісти перед законом, – твердо припечатав Лангре.

– Які взагалі перспективи розслідування справ, яким вже десятки років? – Пирхнув Стажер.

– Скажу так: вони не безнадійні. Все залежить від наявності речових доказів і їх збереження – сьогодні ми можемо їх досліджувати за допомогою нових технологій і методик.

– Ви постійно працюєте із злочинцями і частково вивчаєте їх. Яка причина могла бути у мого від… – Стефан обірвав себе на півслові. – В нього?

– Як правило, більшість випадків походять з особистої неприязні і в рамках побутових конфліктів. Часто злочини скоюються з необережності.

– Ясно, – Стажер прикусив нижню губу, наїжачив волосся і, наважившись, сказав:

– Мені здавалося, що за мною стежать. Це взагалі законно?

– Закон "Про оперативно – розшукову діяльність" дозволяє правоохоронним органам стежити за громадянами, якщо є підстави вважати, що їх дії можуть бути небезпечні для суспільства і держави. Ти повинен був це вчити, – невесело посміхнувся Лангре.

– В вас на мене нічого немає, – Стефан розвів руками. – Так, я його син, але на цьому все. Ви добу за мною спостерігали – нічого не знайшли. Якби щось було, я б ще вчора вранці сидів на цьому стільці. Ви завели на мене кримінальну справу?

– Ні, – коротко заперечив Лангре.

– Адміністративне?

– Мимо, – комісар постукав пальцями по столу.

– Я свідок?

– Знову помилочка.

– Це оперативно – розшуковий захід?

– Бінго! – Лангре хитро примружив очі.

– В