Колектив авторів - Новітнє вчення про тлумачення правових актів

6. «Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого» (ч. 5 ст. 1187 ЦК). Можливі два варіанти тлумачення умислу потерпілого, про який йдеться у наведеному законодавчому тексті: 1) цей умисел може розумітися як умисне порушення певної вимоги актів законодавства (формальне порушення). Так, особа, повністю усвідомлюючи протиправність дій, що порушують правила дорожнього руху, та бажаючи порушити ці правила, може здійснити таке порушення, не усвідомлюючи можливість настання шкідливих наслідків або не бажаючи їх настання; 2) цей умисел може означати усвідомлення протиправності дій чи бездіяльності, передбачення можливості настання шкідливих наслідків та бажання їх настання. У наведеному законодавчому тексті йдеться про умисел потерпілого, яким завдано шкоду. Оскільки у ч. 5 ст. 1187 ЦК йдеться про відшкодування шкоди, логічно зробити висновок про те, що цей умисел має полягати у завданні потерпілим шкоди собі, а не в здійсненні формального порушення.

7. Якщо тлумачити ч. 2 ст. 790 ЦК («плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю») буквально, то «тривалість фактичного користування річчю» можна зрозуміти досить широко. Але тлумачення ч. 2 ст. 790 ЦК з урахуванням її логічного зв’язку з частиною першою цієї ж статті («наймач має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час») дає підстави для висновку про те, що до тривалості фактичного користування річчю не включається час від дня дострокового повернення речі наймачем наймодавцеві до закінчення строку договору (у разі дострокового повернення речі).

8. «Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з моменту припинення договору найму» (ч. 2 ст. 786 ЦК). Якщо буквально тлумачити ч. 2 ст. 786 ЦК, то чинність цього положення слід поширити на всі вимоги, що випливають із правовідносин щодо найму.

І такий висновок буде відповідати заголовку ст. 786 ЦК. Але врахування логічного зв’язку ч. 2 ст. 786 ЦК з положенням частини першої тієї ж статті («до вимог про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік») дає підстави для висновку про те, що позовна давність обчислюється відповідно до правил ч. 2 ст. 786 ЦК тільки у випадках пред’явлення вимог про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням предмета найму та про відшкодування витрат на поліпшення речі. Як раз таке роз’яснення дає Вищий господарський суд в інформаційному листі «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України»[133]. Але за традицією, що склалась, Вищий господарський суд не дає посилання на зв’язок контекстом ч. 1 і ч. 2 ст. 786 ЦК, а вказує: «За змістом приписів частини першої і частини другої ст. 786 ЦК України...».

9. Коригуванню шляхом логічного тлумачення підлягає абзац третій ч. 3 ст. 1197 ЦК («якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості»). Справа в тому, що тут некоректно використані формулювання «на момент» і «не працював». До речі, у ч. 2 ст. 1195 ЦК використовується ще менш коректний вираз «в момент» в поєднанні з формулюванням «особа... не працювала». Із логічного зв’язку абзацу третього ч. 3 ст. 1197 ЦК з попереднім текстом цієї ж статті ми бачимо, що тут йдеться не про роботу в даний момент, а про перебування у трудових правовідносинах. Це підтверджується і зазначенням в абзаці третьому ч. 3 ст. 1197 ЦК на «заробіток до звільнення». Отже, в будь-який момент до звільнення з роботи потерпілий вважається таким, що працював. У такий же спосіб слід тлумачити і ч. 2 ст. 1195 ЦК.

10. Відповідно до частини другої ст. З Закону «Про господарські товариства» «підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи». «Не ліквідуються» — це буквально має означати «не можуть бути ліквідовані аж до того моменту, коли вони втратять статус учасників господарських товариств». Але із логічного зв’язку цього законодавчого положення з частиною першою цієї ж статті («засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України») слід зробити висновок про те, що частина друга ст. 3 Закону «Про господарські товариства» не визнає набуття підприємством, установою, організацією статусу учасника господарського товариства юридичним фактом, який є підставою ліквідації цього підприємства (організації’).

11. Буквальне тлумачення другого речення ч. 1 ст. 241 ЦК («правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання») дає безглуздий висновок, бо виходить, що особа є представником правочину. Якщо ж врахувати логічний зв’язок наведеного тексту з текстом першого речення ч. 1 ст. 241 ЦК, то дефект формулювання другого речення усувається, оскільки таке врахування дає підстави для висновку, що в другому реченні під словом «він» слід розуміти не «правочин», як це випливає із тексту другого речення, а «представник», як це видно із логічного зв’язку другого речення з першим.

12. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» можлива відмова в переведенні на іншу роботу з мотивів інвалідності, якщо переведення «загрожує погіршенню здоров’я» інваліда. У наведеній цитаті міститься очевидна помилка, бо треба було написати загрожує «погіршенням» здоров’я, а не «погіршенню». Ця помилка виправляється за допомогою логічного тлумачення ч. 2 ст. 17 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зроблений висновок підтверджується офіційним перекладом цього Закону на російську мову, опублікованим у Відомостях Верховної Ради України. Тут наведене формулювання перекладене як (російською мовою) «угрожает ухудшением».

13. В п. 5