Колектив авторів - Precedent UA — 2015
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
10) рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2014 року, справа № 585/2156/14-к, суддя Кондратенко Л. П.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40581263
Теза із рішення: «…Посилання засудженого ОСОБА_2 на необхідність застосування при розгляді даного клопотання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини «Корнєв та Карпенко проти України» є безпідставними, оскільки можливість застосування щодо конкретної особи амністії передбачається саме відповідним Законом, у даному випадку Законом України «Про амністію у 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні»…»
11) рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2013 року, справа № 603/1207/13-к, суддя Галіян І. М.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37262511
12) рішення Київського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2013 року, справа № 640/3416/13-к, суддя Колесник С. А.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29616398
Теза із рішень: «…Європейський суд неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»). Як зауважив Європейський суд, підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому „мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення для цілей підготовки свого захисту з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»). Так, у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гаважук проти України» Європейський суд визнав, що можливість обвинуваченого ознайомитися з матеріалами справи протягом п’яти днів є достатнім часом у цій справі в розумінні підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції…»
13) рішення Козятинського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року, справа № 133/2745/14-а; рішення від жовтня 2014 року, справа № 133/2954/14, та рішення від 22 січня 2015 року, справа № 133/3829/14-а, — суддя Сєчко В. Л.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40781878 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40998116.
Теза із рішень:«…Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Корнев і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 року, констатовано, що зважаючи на конкретні обставини справи, те що проміжок часу з моменту вчинення правопорушення до розгляду протоколу не перевищував декількох годин, правопорушниця була позбавлена можливості належним чином ознайомитися з висунутими проти неї обвинуваченнями та доказами, а звідси — адекватно їх оцінити і розробити серйозну юридичну стратегію свого захисту, що є порушенням права на захист…»
14) рішення Залізничного районного суду міста Львова від 20 грудня 2013 року, страва № 1309/4288/12, суддя Ліуш А.І.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36442136
Теза із рішення:«.Згідно п. 54, 55, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнев і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2010 року, докази мають, як правило, подаватись у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. Як загальне правило пункти 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції. Засудження не може ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити…»
15) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2011 року, судді: Григорєва І.В., Єленіна Ж. М. та Британчук В. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17880875
Теза із рішення: «…Як визнав Європейський суд з прав людини у справі «Корнев і Карпенко проти України» порушення прав заявника за п. 3 (d) статті 6 Конвенції було констатовано у зв’язку з відсутністю у заявника можливості допитати ключового свідка в його справі. Суд зазначив, що докази мають, як правило, подаватись у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту…»
16) рішення Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2012 року, судді: Шпинта М. Д., Коробов О. К. та Квятковський А. С.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24177694
Теза із рішення: «…Як зазначено у справі «Корнев і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) Стислий виклад рішення від 21 жовтня 2010 року («Урядовий кур’єр» від 01 березня 2011 року) Європейським судом порушення прав заявника за п. 3 (с) Конвенції
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Precedent UA — 2015», після закриття браузера.
