Дарунок Корній - Зворотний бік сутіні

Лада донедавна не вміла ненавидіти. Навіть тоді, коли Перуниця та Перун були одним цілим, вона не ненавиділа жінку. Може, трішки заздрила, але… Не бажала їй ані зла, ані тим паче смерті…

А зараз?

Лада тепер добре знає, що таке ненависть, яка готова не лишень вбивати, шматувати чи знищувати супротивника. Вона може вбити і того, хто ненавидить. Пані Довершеність — так, здається, називав її Стрибог — зараз була її ворогом. Пані Довершеність, досконалості якої не витримав темний Стрибог — і почав стрибати в гречку. Авжеж, таку досконалість міг пережити тільки досконалий чоловік. Тобто Перун.

Лада плакала. Ревнощі шматували серце. Відчай пазурами впинався в душу. Вона знала: якщо не стане цієї проклятущої жінки, чоловік згадає про Ладу, і все буде так, як було тоді, коли загинула Магура і ще не народилася Птаха…

Тепер, знаючи правду, вона ненавиділа ще одну людину — Велику Мару. Бо це вона врятувала майже мертву дівчинку Птаху зі світу Чотирьох Сонць після того, як чорнокрукі мало не вбили її. Вона тепер ненавиділа й Посолоня, який вдочерив дитину й навчив її усього, що сам знав. Розвинув у ній такі таланти, що й Магурі були недоступні.

Лада не знала, як з тією ненавистю в серці далі жити. Ненависть усередині того, хто несе любов, — це що тоді таке? Незнання теж вбивало, мучило, катувало. А може, варто відверто поговорити з чоловіком? Нізащо! Бо як це — почути у відповідь: «Вибач, люба, однак я кохаю іншу». Вона не була готова до цього зараз і навряд чи буде готова колись.

І раптом з’явився він. Сірий чоловік у сірому одязі. Спочатку вона навіть обурилася його з’яві. Хотіла прогнати чи кудись подалі заслати, бо зазирнула в його серце… А там… Порожнє серце — ані ненависті, ані любові. Лишень розрахунок. Чіткий і безкомпромісний.

— Не поспішай мене проганяти! О велика та могутня Ладо! Йменням батька Сварога вислухай мене, — зупинив її м’яко рукою. Зазирнув у вічі. — Я хочу допомогти тобі. Ця жінка нашкодила багатьом. Вона — зло, яке має бути покаране.

Ці слова спинили Ладу. Вона не розпитувала сірого, звідки той знає про «цю жінку». Хіба це важливо? Сірий пообіцяв допомогти. В обмін на маленьку послугу.

— Маленька послуга від Великої Лади в обмін на любов того, хто має кохати найкращу.

Сірий чоловік не мав імені. Називав себе сірим братом. Казав, що сірість — це гармонія для світів, щось бурмотів про те, що людина сліпне у суцільній темряві й також сліпне від надміру світла, навіть старався її в чомусь там сірому переконувати. Лада обірвала його різко та грубо. Очевидно, відразу мала послати куди подалі, але не змогла. Бо чи не вперше хтось пропонував їй допомогу. Молитви та жертви біля святилища не допомагали. Творець мовчки слухав. Напевно, її проблеми з чоловіком здавалися йому мізерними та неважливими.

— Послуга за послугу, сірий чоловіче, — сказала твердо Лада, — на більше не розраховуй.

Сірий чоловік відразу погодився. На більше він і не розраховував.

Сірий пообіцяв знищити Птаху в обмін на стрілу Перуна. Та це було не все. Ту стрілу потрібно було якимсь чином «подарувати» Птасі. Тобто щоб її руки прийняли цей дар і вона торкнулася стріли шкірою. І Сірий Брат усе спланував. Ладі легко «позичити» в чоловіка одненьку стрілу, правда? Авжеж, легко. А от як підсунути Птасі? О, і тут Сірий Брат мав гарний план. Це найпростіше зробити через сина Дріми та Сна. Всі знають, що Угомон безутішно закоханий у Лелю, то хіба закоханий посміє відмовити мамі коханої? Ага, і ще одне крихітне прохання…

Ні-ні. Лада не запитувала, чому сірі їй допомагають, і що такого зробила їм Птаха. Не запитувала, бо не хотіла цього знати. Знання зазвичай породжують відповідальність. Вона не хотіла ще й за це відповідати. Лада виконала бажання сірого чоловіка і чекала з нетерпінням результату… Продовжуючи мучитися через часту відсутність Перуна вдома, його холод і байдужість. Тепер вони навіть не кохалися. І не тому, що Перун не хотів. Це Лада не хотіла. Не хотіла бути завжди другою. Їй стало раптом гидко від усвідомлення власної меншовартості.

Пояснила Перуну все доволі просто. Вона останнім часом дуже втомлюється. Роботи забагато у світах. Рівновага зрушилася після з’яви Мальви, доньки Стрибога. А ще до всього Перун уві сні почав розмовляти, і вона через це не може спати спокійно.

Перун лишень сумно кивнув. Напевно, він уже й сам розумів, що навіть уві сні марить Птахою, і, очевидно, лишень через дітей досі залишався поруч із дружиною. Зрештою, його це влаштовувало. Адже його кохана Птаха досі кохала Стрибога. Отого темного й непередбачуваного поганця та бабія. А той ніяк не міг простити дружині того, що вона, дізнавшись про його справжні «лови вітру», елегантно помстилася. Птаха приховала від коханого факт існування доньки, народженої від смертної. Ба більше, вона віддала дівчину на виховання смертним. Коли Стрибог про все дізнався, що тут почалося… Втім, чому почалося? Воно й досі триває.

Нічого-нічого, Лада вміє чекати. Вона терпляча… І вже одного разу врятувала його від самотності, коли він мало не вбив себе тугою після втрати Магури, і цього разу таке саме трапиться. Бо коли «випадково» знову загине його Пташка, Лада буде поруч. Сірий пообіцяв допомогти, а сірі зазвичай обіцянок дотримуються.

Та минав час, і нічого не відбувалося. Птаха була живою та неушкодженою, а душа Лади зганьбленою та понівеченою.

А вчора до неї знову навідався сірий чоловік. Мала деякі справи у світі Єдиного Бога. Підстеріг її і завів розмову дуже здаля, розмірковуючи про те, про се. Говорив про непросту ситуацію з рівновагою у Всесвіті, яка начебто от-от розсиплеться. І якщо всім не об’єднатися, тобто світлим-сірим-темним, та не допомогти одне одному тримати її, то буде лихо. І він, сірий брат, добре пам’ятає свою обіцянку щодо Птахи. Адже це теж частково стосується рівноваги. Бо ця крилата жінка лишень усім заважає. Сірий переконував, що недовго лишилося чекати, однак виникли деякі непередбачені обставини. І цю «обставину» звати Мальвою. І вона може зіпсувати всі плани. Чи щось чула Лада про таку собі дівчинку Мальву?

О, звісно, Лада про неї чула! Бо віднедавна все, що стосується життя Птахи, стосується і її. Знала, що дівчину на навчання у світ темних відпустила недалекоглядна Птаха. Хіба можна довіряти темним? Там