Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

Або ж я помиляюсь?

Пітьма розчахнулась, немов старе величезне дерево від удару блискавки, і ми ступили на подвір'я дому. Під ногами лежав сніг, а на небі яскраво світило сонце. Перед нами височів будинок. Саме такий, який мені щойно описала Самса.

— Бур. Це просто чудо! Ти врятував нас! — промовила жінка і кинулась мені в обійми.

І я обняв її. Моє тіло тремтіло — не міг повірити, що нам вдалось вирватись. Погляд бігав по живописному краєвиду, шукаючи нападників, побоюючись, що зараз із-за дерев вигулькне страхітлива постать Войда.

Але було спокійно та тихо. Зимовий ліс довкола стояв нерухомо, а із димарів будинку йшов дим.

— Ох, Самса, — прошепотів я.

Вона відсторонилась і з усмішкою поглянула глибоко мені в очі.

— Що таке, Бур? Тобі щось не подобається? Ми щойно були у найгіршому місці у світі. А тепер ми... врятовані. А ти невдоволений?

— Ні, — серйозно відповів я. — Я дуже “вдоволений”. Я щасливий, що ти знову поруч.

І ось ця мить, коли ніщо більше не має значення. Коли у світі може тривати апокаліпсис, а людство ось-ось поглине вічна пітьма, та тобі байдуже — бо ви разом. Ця мить, коли весь сенс зводиться до одного, коли все на своїх місцях. Я зрозумів, що досі тримаю її за руку. І рука ця така тремтлива, як промінь світла на світанку. Чи крапля води на листку після дощу. Чи будь-який тендітний прояв природи…

— Ходімо в дім? — примружившись, запитала Самса.

— Ходімо, — погодився я.

Ми рушили. У іншій руці я досі тримав палицю, котру дав мені Стриба. При згадці про бога, моє серце стиснулося. Було жахливо те, що нам довелось віддати його на поталу чорній дірі. Жахлива гибель...

На цей раз першою йшла Самса. Вона повела мене через подвір'я по охайному хіднику із плитки. Обабіч були клумби, котрі зараз були просто припорошені снігом. Будинок оточувала невисока дерев’яна огорожа. Ми підійшли до великих, різьблених дверей.

— Достатньо благородні двері? — іронічно запитав я.

— Саме такі, як я і хотіла, — відповіла вона і потягнула за клямку.

Двері піддались. Ми ступили всередину.