Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Ну як же? Кажуть, вбивства дуже схожі на ті, що здійснював колись спійманий ним темний маг.

 — Який маг?

 — На жаль, ім'я я не взнала, тому хотіла у тебе спитати. Ректор нічого тобі не говорив?

 — Я з ним вже давно не спілкувалася.

 — Ох, так ви дійсно не ладнаєте, — зробила нарочито сумний вигляд Сава і почала активно строчити в блокноті.

 — Просто він дуже зайнятий.

 — Через його роботу він так мало часу тобі приділяє, — зітхнула Сава. — Хоча його можна зрозуміти: Академією керувати — не дитину зробити. Там наука невелика, — усміхнулася дівчина.

Майя не знайшла, що на це відповісти. Але тут її схопили за руку і потягнули вперед.

 — Сомоус, у нас скоро почнеться урок, — нагадав Ельдар. — Як і у тебе.

Хлопець швидко повів Майю в клас.

 — Але у мене ще запитання! — крикнула їм услід адептка.

 — А у мене на них одна відповідь.

Сава надула губу:

 — Серця в тебе немає!

 — Серце у мене є, — не обертаючись, кинув Ельдар, — але від нього потрібен ключ.

Майя обернулася на дівчину, яка розчаровано зачинила блокнот. Майже всю дорогу до класу вона думала про слова Сави та про «стертого» батьком чорнокнижника. Тепер зрозуміло, чому командир міської варти навідується до батька — хоче його допомоги в схожій справі. Тільки інформація про темних магів і їхніх карателів зазвичай тримається в таємниці. Навіть якщо Майя запитає прямо, батько їй навряд чи щось скаже. Але ось Сава...

 — Її проінформованість лякає, — буркнула Майя.

 — Ця панночка небезпечніше демонічної п'явки, — хмикнув Ельдар. — Але треба віддати їй належне, за таким розвідником шпигунські підрозділи плачуть.

Майя кивнула, а потім усвідомила, що Ельдар все ще тримає її за руку. І це виявилося так приємно: без будь-якої причини відчувати, як він дбайливо стискає її долоню.