Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

Глава 14.

Після їжі я напросилася ще побігати в котячому вигляді. Це можна було зробити на території парку, де ми лазили. Там для перевертнів теж були різні перепони. Тепер уже за мною ретельніше стежили, і друзі, і один із тренерів, що страхує на трасах. Теж був лісовим котом і добре маскувався на місцевості. Щоправда, я особливо нікуди не лізла.

Трохи поточила кігті об дерево. І бігала за хлопцями. Вони були більші, ніж удвічі, вищі за мене в котячому вигляді й худі. Було кумедно ганятися за їхніми хвостами. Вони кінчиком подражнять і не дають його зловити. Алекс кілька разів лизнув мене в ніс і муркотів, коли я наздоганяла його. Було дуже боляче, коли лапою наступила на гостру голку хвойного дерева. Поруч миттю опинився великий кіт і тихо помурчав мені та зубами витягнув голку. Ранку зализав і трохи вилизав голову й загривок. Алекс потім відразу теж вилизав місце, де дорослий кіт вилизував. На що наш супроводжуваний тільки по котячому фиркнув, немов сміючись. А я, вивернувшись, знову втекла від хлопців.

Завдяки розміру, було кумедно ховатися під великим листям місцевих рослин. Хлопці вдавали, що не знають, куди я сховалася і давали мені хвилину чи дві побути в будиночку, а потім знаходили. Було кумедно ось так грати з ними в хованки.

По справжньому злякалася, коли сховавшись під черговим лопухом мене підхопили під живіт і притиснули до себе. Встигла тільки злякано нявкнути. У мій бік одразу побігли хлопчаки і два дорослих перевертня.

— Не раджу, — сказав чоловік, що спіймав мене, — Така крихітка, дуже тендітні кісточки в кошеняти.

Мене тримали поки що дбайливо, але міцно. Притому так, щоб я не вивернулася і не поранила чужинця. Він спробував скористатися якимось амулетом, коли йому в руку зубами вчепився Януш, і повалив його на землю, а бандит мене випустив із рук, і мене одразу підхопив тренер і забрав убік. Брат гарчав на невдалого викрадача.

Йому на допомогу швидко нагодилися місцеві охоронці та швидко викликали правоохоронців. Я весь цей час провела кошеням, притулившись до землі і ховаючись серед друзів, а перед нами сиділи два тренери у звіриній формі, кіт і вовк. Обидва були величезних розмірів. Януш розпихав моїх друзів мордою і дістався до мене. Як турботлива матуся підхопив за комір і потягнув геть. Навіть нявкнути в такій позі не вийшло. Відпустив уже біля адміністративної будівлі в траві, одразу спіймав лапами і почав вилизувати. І ще встигав ухилитися, щоб його не покусали за спосіб мого транспортування. Алекс ліг поруч із братом, його друзі поруч із ним.

— Для батька ти занадто молодий, — сказав тренер, що наглядав за мною і хлопцями.

Януш тихо фиркнув і ще раз вилизав мене, при цьому придавивши попу лапами до землі. Чоловік, дивлячись на нас, тихо посміювався.

— Брат?

Януш кивнув.

— Помітно. Батьки зазвичай по іншому поводяться.

Батька почула заздалегідь і зарилася під брата, той тільки здивовано подивився на цей маневр і на батька, який поспішав.

— О, тепер бачу батька.

— Як вона?

— Сховалася від вас під братом, — здав мене тренер.

— Отже, все гаразд. Лія, вилазь, вилизувати не буду, поки що.

Висунула морду з під лапи брата. Батько погладив по голівці й витягнув мене до себе ближче. Підняв на рівень своїх очей і уважно оглянув. Важко зітхнула, висячи на руках. І перетворилася.

— Ну, все добре! — тихо понила батькові — то тягають за комір, то вилизують.

— Ти забула додати, як маленьке сліпе кошеня, — сказав брат і теж підвівся з землі вже в людському вигляді. — Ти ще недавно була сліпим кошеням, і якби тебе не налякали, то очі були б ще закриті!

Батько мене притиснув до себе і погладив по спинці.

— Не злись на брата, він просто переживає за тебе.

— Знаю. Мені просто не сподобався спосіб транспортування кошенят.

— О, цей спосіб жодному кошеняті не подобається, — відповів батько весело.

Тільки вдома поставила запитання:

— А що той чоловік від мене хотів?

— Провидицю хотів викрасти, — сказав дідусь.

— У мене поки що не виходить спеціально викликати видіння...

— Це мало кого хвилює, — сказав Януш. — Мені останнім часом багато видінь приходить, це дратує сильно. Так от, у них деякі особистості хочуть тебе викрасти і примусити застосовувати дар, способи найрізноманітніші, неприємні. Зрештою тебе можуть зламати, і ти почнеш застосовувати дар через силу і можеш вигоріти. Інші хочуть просто почекати, поки ти підростеш, і дар стабілізується. Але при цьому ти звикнеш до викрадачів і будеш із ними співпрацювати.

— Не хочу!

Брат притиснув мене до себе одночасно дбайливо і сильно.

— Я знаю. Тому й відстежую найближчі спроби викрадення. Сховати від усього світу ми тебе не можемо, сестричко. Зате можемо переловити багато поганих хлопців.

— Ага, так що нас захочуть прибити, щоб не заважали.

— Це якби ми вчилися ловити за допомогою дару злочинців. А так, вони зрозуміють, що хочуть тебе викрасти і потрапляють за ґрати і зроблять правильний висновок, що тебе чіпати не варто, інакше свободи їм не бачити.

— Занадто оптимістично, — буркнула, уткнувшись братові в груди. — Силач, послаб хватку.

Трохи помовчавши, зізналася:

— Мені страшно.

Через кілька днів батько потішив мене новиною:

— Магістр Ялін хоче побачити тебе до початку навчання. Він буде з дружиною і малюками.

— У нього ведмежата з'явилися?!

— Так, троє. Днями три місяці виповнилося. Каже, ти його надихнула на поповнення. Тож збирайся, за годину зустрічаєшся з ним у парку.

— Алекс із хлопцями мають зайти з хвилини на хвилину.

— Знаю, я сказав, що ти будеш із друзями.

Магістр, коли мене побачив, тільки головою покитав.

— Привіт маленька, думав, підростеш ще трохи. А ти все в тому ж зрості. Хоча на тлі цих котиків виглядаєш старшою.

Теяна мене мовчки обійняла, від неї пахло ласкою і молоком. Вона на тлі чоловіка була ще більш тендітною і тоненькою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍