Олена Тодорова - Хочу тебе кохати, Олена Тодорова

Стогнучи, тремчу, коли Кір, замість того, щоб трясти з мене власне задоволення, з якимось диким трепетом ковзає долонями по моєму тілу. Прихоплює губами моє підборіддя, лиже губи і, не перестаючи вібрувати від божевільного збудження, цілує.

Я розслабляюся. Гострий біль притупляється. Знову мене топить задоволення. З Бойком по-іншому бути не може. Впираюся потилицею в холодну шорстку стіну будинку і стогну, без сорому показуючи, що мені приємні його дотики й поцілунки.

- Давай... - шепочу задушено.

І Кір починає рухатися. Стільки в нашій мові існує слів, але не підібрати правильних, щоб описати всі почуття, що викликає в мене цей процес. Адже це не просто секс. Багато-багато більше. Унікальна близькість, повне єднання, безмежна любов. Навіть коли Бойка зривається і заряджає серію жорстких поштовхів, це відчувається приголомшливо. Така природа - він народжений домінувати, а я - підкорятися. Хімія, яку народжує цей контакт, підсилює всі наявні почуття. Вони розривають нас і склеюють в одне непорушне ціле.

- Я хочу кінчити в тебе... - хрипить Кір мені у вухо. - Можна?

Я знаю, що не можна. Але "світла голова" в цей момент відключається, і я пристрасно шепочу у відповідь:

- Так, так, так, так...

Коли ж Бойка починає з гучними риками кінчати, вибухаю від його фінальних, ритмічних і пульсуючих поштовхів. З гортанними стогонами розсипаюся на іскристі частинки. Дихання перекриває, погляд застилають сльози, і все всередині на довгу-довгу мить застигає. Вдихнути й увімкнутися назад вдається, лише коли завмирає Кір.

Першим привітанням загальмованому сприйняттю слугує зоряне небо. Судорожно втягуючи кисень, дивлюся на нього, ніби на щось незвідане.

Оживає і Бойка. Відчуваю, як дивиться мені в обличчя.

- Більше ніколи не смій говорити, що не моя... Ти моя. Абсолютно.

________

Будь ласка, підтримайте книгу лайками❤️❤️❤️

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно