Крістіна Логоша - Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша

***

Мелодійний жіночий сміх розбудив мене серед ночі. Спочатку я навіть не зрозуміла, що це було.

— Марісо, ти чуєш?

Відповіді не було, змія міцно спала в складках ковдри, а ось сміх віддалявся. У мене не було часу будити її, а можливість спіймати Крістофа на зраді і вимагати у нього розлучення я не могла прогаяти.

Босоніж в одній шовковій нічній сорочці я пішла на джерело шуму. На мій подив, нахабниця не стала ховатися, але пройшла повз кімнату Крістофа. Я бачила силует лише зі спини – вона швидко тікала. Я переслідувала її по всьому житловому крилу, але тільки варто було до неї трохи наблизитися, як вона знову опинилася далеко попереду мене. Вона грала зі мною, використовуючи магію, заманюючи все далі вглиб замку.

Вже дійшовши до головного холу, я таки її втратила. Я стояла босоніж на холодній підлозі, і мене відвідало дивне передчуття — ця дівчина з'явилася і зникла недарма, і вранці я обов'язково розповім про неї Крістофу.

Ноги сильно змерзли. Я вирішила повернуться до кімнати, але з жахом здригнулася - як привід, буквально у сантиметрах від мене стояв Ерік. Він люто витріщав на мене свої людські очі, але я не мала наміру підтримувати хоч якісь люб'язності з цим радикалом.

Обійшовши його, я попрямувала до виходу, але він схопив мене за руку, притягнувши до себе:

— Ти смачно пахнеш, синьокрова… — він шумно втягнув повітря біля моєї шиї. Його тон не виражав звичний гнів і роздратування. У нього була інша мета, від чого всередині все стислося від ворожості. — …так і з'їв би тебе.

І на доказ своїх слів Ерік почав цілувати мої пальці, пестячи їх язиком. Його тваринний порив здибив волосся на моєму тілі. Я спробувала вирвати руку, але безрезультатно. Він мав неабияку силу. Його поцілунки повзли по руці до зап'ястя, ліктя і я спочатку просто застигла в ступорі від огиди, але все ж таки…

…звук ляпаса підірвав тишу коротким пострілом. Ерік завмер від несподіванки, а я вирвала руку і позадкувала від нього, пам'ятаючи його звіряче обличчя і зная, що повертатися до хижих тварин спиною і втекти від них не можна.

— Ти що собі дозволяєш? — на його блідому обличчі залишилася червона мітка від моєї долоні. Його погляд став небезпечним і гострим, як його звірячі пазурі.

— Чи вважаєш себе найкращим? Думаєш, я не вартий такої, як ти? — наполегливо відповів маг-перевертень, наближаючись до мене м'яко, але пружно, як перед стрибком.

Я відступала, відчуваючи, як до горла підкочує спазм від страху і вже збираючись закричати, поки не перехопило подих.

- Що тут відбувається? — владний голос Крістофа приніс полегшення.

Ерік якось невловимо змінився, ніби внутрішньо розслабився, і відповів спокійним, навіть байдужим голосом:

— Фрау хотіла втекти. Я зупинив її.

- Ти брешеш! — зло процідила я і повернулася до Крістофа: — Він чіплявся до мене.

Крістоф напружився і, насупившись, глянув на Еріка. Я бачила, що він намагався зрозуміти, хто каже правду.

— Повертайся до себе, — трохи роздратовано і втомлено кинув мені Крістоф.

Я підтиснула губи — його тон мені не сподобався. Але ще більше не сподобалося, що я почула, коли минула хол:

- Молодець, що зупинив її, - похвалив він Еріка.

- Радий услужити, - відповів маг-перевертень, - і знаєте, Гер Йєнсен, я передумав повертатися в Креорток. Мені вже тут навіть подобається.

Слова Еріка жахнули мене.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно