Галина Василівна Москалець - Гірчичне зерно
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бесідники: Перевізник, Чоловік, Жінка, Дитина.
І того ранку сонечко встало ще раніше, щоб встигнути за день все зігріти і освітити. Вітер не дихав ні понад землею, ні вище, над лісами і горами, куди злітали лише найсміливіші й найсильніші птахи. Отже, не мало бути ні хмар, ні дощу. Разом з сонцем на лівому березі ріки прокинувся Перевізник: встав, розпалив невеличке багаття і дивився, як рівно і гарно струмує угору дим. Він не хотів сьогодні дощу. Взявся черпати воду з ріки, виливати її на дощаний поміст перевозу. Густий туман зсувався у пісок, і острів посеред ріки ніби теж вмивався разом з нехитрою машинерією, що замість мосту єднала його з материком.
У такі погожі дні Перевізник сподівався гостей, бо назвати пасажирами тих, хто бажав побувати на острові, якось не повертався язик. Він ще не перевіз туди жодного злого чоловіка, котрий міг би заподіяти шкоду деревам і квітам, — і через надмірну вимогливість був не раз битий до каліцтва.
Собака й кіт скрашували йому самотність. Перевізник ділився з ними рибою, яку ловив у річці. Під хатинкою стояла лавка, трохи задовга для нього, зрештою, там не раз відпочивали гості, чекаючи на перевіз. А він сидів на ній, щоб позирати на ріку й на стежку, якою мали прийти до перевозу.
Коли є ще на світі такі великі ріки й іноді трапляються безлюдні зелені острови, то перевіз і Перевізник — єдині. Тому в нього майже ніхто не вірить, і майже ніхто його не шукає.
Вздовж берега до нього йшли Чоловік, Жінка й Дитина. Він ще не бачив їх і вони його теж.
Чоловік
Якщо не знайдемо Перевізника, то зупинимось тут.
Жінка
Дитина може порізати ногу об скло чи бляху.
Чоловік
Хай не бігає босий.
Жінка
Хіба ми прийшли сюди для того, щоб остерігатись? Цей берег ще небезпечніший, ніж міська вулиця вночі. Обіцяй, ще ми вернемось назад, коли не знайдемо Перевізника.
Чоловік
Я ще спроможний захистити свою сім’ю.
Жінка
Але ж я не хочу, щоб ти нас захищав від злочинців чи здичавілих собак, коли можна уникнути цього. Захищай нас від дощу, від холоду, самотності…
Чоловік
Я не вірю, що зла можна уникнути.
Жінка
Тут ні, але на тому сонячному острові можна. Я б хотіла все життя там прожити з вами обома.
Чоловік
Дивись, як малий вчепився у мою руку… Боїться. Уже в такому віці.
Жінка
Невже ти боїшся, синку?
Дитина
А тут водяться вовки і тигри? Коли водяться, то я боюся.
Жінка
Я певна, що їх тут нема. А якщо й були б, то не ми їх боялися б, а вони нас.
Дитина
Чому?
Жінка
Бо люди мають зброю, яка вбиває тварин. Не тому, що людям хочеться їсти чи вони бояться, а тому, що декому подобається вбивати тварин. А чому подобається — ти зрозумієш, коли виростеш.
Чоловік
Ти дуже просто пояснюєш. Я завжди дивувався цій здатності…
Жінка
Шкода, що вона тобі впадає в очі. Значить, ми з тобою або різні люди, або ти ще не навчився розмовляти.
Чоловік
Скоріше розучився. Для тебе слова ще не втратили запаху, смаку, дотику, як для дітей. Може, це просто нижчий ступінь, а може, вищий… Але це не потрібно там, куди ми повернемось.
Жінка
Ми вже повернулись. Я не здивуюсь, коли Перевізник привітає нас з поверненням. Якщо захоче, звичайно, з нами розмовляти. Може, слова йому не потрібні.
Чоловік
Зате вони потрібні нам. А ось його хатина і човен.
Дитина
Хіба човни такими бувають?
Чоловік
Цей човен припнутий до берегів на довгу линву, щоб йому не заманулось пливти ні за течією, ні проти течії.
Перевізник
Саме так, чоловіче, саме так! Добрий день вам! Я міг би вас привітати з поверненням, але боюсь, що, не побувавши ще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гірчичне зерно», після закриття браузера.
