Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Сірано! Та починай своє Оповідання!

Всі

Так. Мерщій оповідання!

Сірано

(підходить)

Гаразд! Ну, слухайте!

Всі наближаються із своїми дзигликами, розташовуються круг нього, витягаючи шиї. Крістіан верхи на стільці.

Отож я без вагання Назустріч банді тій самотно проступав, – А місяць ясно так у небесах сіяв, Мов срібла чистого годинник старовинний. Нараз годинникар небесної країни Його хмариною, як ватою, обвив, – І стало темно так навколо, сто чортів, Що вже не бачив я ані вперед, ні скоса, Ні просто угорі, нічого…

Крістіан

…далі носа.

Мовчанка. Всі поволі підводяться. З жахом дивляться на Сірано.

Він, вражений, змовкає. Всі ждуть.

Сірано

Це що за чоловік?

Гвардієць

(стиха)

Це наш новий кадет.

Сірано

(ступаючи крок до Крістіана)

Новий?

Карбон

Зовуть його барон де Невільет.

Сірано

(жваво, спинившись)

А! добре…

(Блідне, червоніє, хоче кинутись на Невільєта.)

Я…

(Опановує себе, каже глухим голосом.)

Так… так.

(Продовжує оповідання.)

Отож була…

(З вибухом шаленства в голосі.)

Прокляття!…

(Звичайним тоном.)

Страшенна темрява. Я йшов і думав, браття, Що через п’яного отого гультяя Вельможі знатному потрапить можу я Під гнів, і стукне він тоді мене…

Крістіан

По носі!

Всі підводяться. Крістіан байдуже хитається на стільці.

Сірано

(задихаючись)

По лобі. Думав я: підставить довелося Поміж сокирою і деревом…

Крістіан

Свій ніс.

Сірано

Свій палець. Думав я: і що воно за біс