Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Десята частина

                                                     ТАНІОНИ  Десята частина

 

    Через два дні я вже кружляв на орбіті планети, яку використовували таніони як базу космічного флоту. Ефект невидимості на капсулі працював чудово. Декілька крейсерів Таніонів навіть не підозрювали про те, що під їх носом швендяє чужорідний літальний апарат. Відсканувавши поверхню планети, і визначивши місце най вірогіднішого знаходження моїх друзів, я віддав команду на спуск з орбіти.

    - Спуск у ощадному режимі, - проінформувала сутність Айя.

Апарат повільно почав входити до щільних шарів атмосфери. Вхід, і обурення атмосфери виявилися поміченими незабаром навколо місця входу почали кружляти кілька винищувачів. Але нічого, не виявивши, вони забралися геть. Тим часом капсула підлетіла до розкішної вілли з бронебетону, обнесеної чотириметровим парканом із найсучаснішими охоронними системами. Безшумно ковзнувши над огорожею, вона м'яко приземлилася у внутрішньому дворі вілли. Одягнувшись у захисний костюм я вибрався назовні. Поле створене капсулою працювало чудово. Охоронець, що знаходився за тридцять метрів, мирно пускав дим, з трубки ліниво дивлячись на метушню пташок у дворі, що нагадують горобців. Охоронець із люлькою, це була дивина, і я вирішив над ним пожартувати.

    - Айя захисне поле до охоронця дістане.

    - Так поле невидимості приховує будь-які предмети на відстані півкілометра від капсули. Ти можеш ходити територією вілли ніяким чином себе не виявляючи. Зв'язок зі мною підтримується за допомогою передавачів, що працюють від спрямованої думки. Будь-який предмет, який потрапляє до тебе в руки, теж стає невидимим. Бажаю вдало відвідати своїх друзів. - Комп'ютер замовк.

    Я тихо підійшов до вартового. Він уже докурив свою люльку і тепер вибивав залишки попелу об приклад свого пістолета.

    - Хіба так зі пістолетом поводяться, - з цими словами я вихопив у нього з руки зброю.

Німа сцена тривала хвилину. Потім охоронець почав дико крутити головою на всі боки. Якби у нього був пістолет, він би поливав знищуючим полум'ям усе навколо. Він вже зрозумів, що тут щось не так. І зібрався йти в приміщенні для підняття тривоги. Я не дав йому такої можливості. Схопивши його однією рукою за плече і повернувши до себе обличчям, іншою я просто врізав йому кулаком по лобі. Він повільно осів на землю. Встановив йому сон на годину,   засунув пістолет у кобуру і зручно посадив в палісаднику на одному зі стільців, щоб не виникало жодних сумнівів, він просто вирішив прикімарити в ранковий час. Шлях у будинок був вільний. Чим я й скористався. Пройшовши до будинку, я знайшов вітальню та зручно влаштувався у кріслі.

    – Айя знімай захисне поле, я серед друзів. - Знайшовши на столику кілька нових газет я вирішив витратити вільний час вивчаючи обстановку в світі. На першій сторінці таніонських новин повідомлялося, що імперія мілутіан збирається пред'явити ультиматум таніонам з вимогою видати злочинців поліцейським силам імперії. Далі перераховувалося купа надуманих та брехливих звинувачень у контрабанді та міжпланетному бандитизмі. Але найжахливіше звинувачення було у таємних зв'язках із роботами з метою поневолення останніми рідної та беззахисної галактики.

       -   Не люблять нас у вашій галактиці, - пролунав голос у моєму мозку.

       -   Зрозуміло, як тільки ви з'являєтеся, так відразу з імперських кораблів починає сипатися труха.  Ти хіба зі мною весь час у контакті. - Не відразу зрозумівши, що я подумки розмовляю з сутністю.

       -  Постійно, я маю захищати тебе від усіх непередбачених ситуацій.

       -  І  принагідно коментувати газетні статті, - з’єхидничав я.

       -  Я високоінтелектуальна сутність, створена, у тому числі, для підтримки світської бесіди на будь-яку тему. - Щось це мені нагадувало.

     - У нас вже створені кіборги для підтримки розмови, - вони називаються барбі сексі.

     - В інтелектуальному плані барбі сексі, зі мною тягатись не можуть. Вони примітивні.

Я був не згоден, але промовчав.

     Був ранок, і будинок починав сповнюватися звуками. Коридором пройшли кухарі, обговорюючи денне меню. Потім, дзижча пилососом, з'явилася прибиральниця. Помітивши мене у вітальні, вона вибачилася і, сказавши, що прийде пізніше, пішла прибирати інші кімнати. Чомусь чоловік, який самотньо сидить у залі, в неї здивування не викликав. За кілька хвилин прийшов хлопчик і почав накривати стіл.

      - Доброго ранку, пане! - хлопчик чемно привітався.

      - Доброго ранку юний друже, - я із задоволенням спостерігав, як спритно хлопчик розставляв тарілки. У якийсь момент дії хлопчика здалися мені дивними. Я різко схопився з крісла, підстрибнув, зробивши в повітрі сальто і приземлився за спиною у хлопчика. Наступним рухом я вирвав з руки хлопчика, невеликий предмет, що нагадував запальничку.

     У спинці крісла, на якому я щойно сидів, зяяла величезна дірка, пропалена бластером.

     - Не дуже добре ти зустрічаєш гостей, - я заліпив йому величезну ляпас. Він пролетів метрів з десять, упав у куток кімнати і затих. Пересівши в нове крісло в кутку кімнати, щоб було видно всіх вхідних я знову почав чекати, як розвиватимуться події далі. Те, що мене виявили і охорона вже знала обстановку, було очевидно. Тепер, мабуть, вони радяться, як вчинити далі. Цікаво Степанов підвівся чи ще спить, взагалі він любитель поспати.

     - Степанов підвівся і перебуває на нараді з охоронцями. Вони тебе не бачать, бо я заблокувала відеокамери. Взагалі вони добряче злякались, думають, що їх таніони зрадили. - Айя доповіла обстановку.

     - Розблокуй, хай він мене побачить.

    За кілька хвилин у вітальню зайшов Степанов, посміхаючись на свої тридцять два зуби.

     - Мішель вибач, я зовсім забув про твою пристрасть до ефектних появ.

     - І тому надіслав малолітнього вбивцю.

     - Того, що валяється у кутку. Але ти сам винний. Прибиральниця, щойно тебе побачила її схопив шок. Вона прибігла до мене. «Там, у вітальні незнайомець – чужий». Охоронці знайшли свого колегу в неправдоподібному сплячому стані. І ще камери як на зло вітальню відмовилися показувати. Мені довелося надіслати хлопця із завданням. - Степанов подивився на пацана, той трохи ворухнувсь. – Яке він на щастя провалив. До речі, а як ти його засік.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍