Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

    - Жанна вночі відлетіла, - доповіла Айя. - Попросила вечерю, каву, і потім відлетіла, - уточнив ШІ.

   Я залишився один.

     Чомусь стало сумно, видно тільки з роботами я й можу мати справу. Але чому? заперечував сам собі, у мене є друзі, вони мені довіряють, я їм також вірю. А сум все одно залишився. І зовсім не тішило те, що я став володарем найгрізнішого корабля в галактиці, що на тисячі років випередив технології мілутійців.

    Але настрій може бути різним, а мені треба освоювати корабель, якщо мені довірили бути його власником. Я по самі вуха пірнув у освоєння та вивчення нової техніки.

Час йшов швидко, і в мене був добрий учитель. На тренажері я засвоїв ручну стрілянину з лазерних установок. Розгорнув тороїдальний промінь і стер десяток астероїдів. Потужність техніки роботів вражала. Адже зброя в поясі астероїдів використовувалася лише на вісім відсотків потужності. Я міг воювати з усім флотом імперії. Айя зрозуміло і просто пояснювала принципи управління польотом, і вибору найменших ліній напруги ефіру.

    Нарешті я був готовий і ми здійснили перший пробний політ у поясі астероїдів.

Я поклав руки на сферу і злився з кораблем. Навколо був лише космос, хаотично розташовані брили, і я. Легкий рух пальцями - величезна махина корабля плавно відірвалася від астероїда і, набираючи швидкість, рушила до хаосу. Кам'яні брили раптом ожили і рушили назустріч. Плавно й повільно потім все швидше корабель огинав каміння і летів далі, швидкість все збільшувалася, каміння з'являлося швидше. У мене вже з'явився піт на лобі, потім покрився я весь, швидкість все збільшувалася, починав виникати страх, раптом не впораюся.

    - Все я видихнувся, стоп двигуни, - корабель нерухомо завис у просторі. - Двадцять п'ять Етайських навантажень. Це мало, потрібно сорок п'ять і більше, констатувала Айя.

    - Це неможливо, для мілутіаніна неможливо.

    - Можливо, ти троїд,  пояс астероїдів це може бути єдиним місцем, де можна сховатися від випромінювача, але для цього потрібно дуже швидко літати. Я одного разу продемонструю, як це робиться. В очах одразу потемніло від навантаження. Астероїди, що насуваються, летіли на нас стрімким потоком. Корабель різкими ривками як м'ячик стрибав між астероїдами.

    - П'ятдесят Етайських гравітаційних величин. Це мінімум, на якому ми долаємо пояс.

    Я знову приступив до тренувань. Через два тижні вже не гірше за комп'ютер, я носився в поясі астероїдів з п’яти десятикратним індексом.

     - Молодець, - похвалила мене Айя.

    Дивно було чути від комп'ютера. В черговий раз, посадивши корабель на астероїд, я вирішив, нарешті, сутності Майкла час дати вихід у комп'ютерну мережу.

    - Айя ми можемо у твоїх системах використовувати сутність Майкла, він приблизно така ж програма, як і ти. - Я вийняв і поклав кристал на сферу.

     Айя кілька хвилин мовчала.

    - Ні! У корабля може бути тільки одна сутність, або я, або Майкл, чимось вона мені нагадала Жанну. Я сховав кристал і більше його не показував. Час Майкла настане в іншому місці.

    Нарешті навчання закінчилося, і ШІ оголосив мені, що подальше вдосконалення буде досягатися в реальному бою. Воювати я не збирався, але відвідати своїх друзів та обговорити план дій потрібно було обов'язково. Я приготував капсулу.

    - Якщо прилетить Жанна, впусти її, - віддав я команду перед відльотом.

Десь у душі я сподівався, вона прилетить.