Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

- Люди, до бою! - крикнула Ейр, вибираючи місце собі на стіні, щоб допомагати тим, хто відступає.

Коли перші драйтли зайшли на стіну, двоє людей уже розпорошували синій сніг над ними. Без команди Ейр. Не варто було чекати на такий наказ, вони все розуміли і самі. Від Химерниць теж прилетіли кілька куль. Лише кілька секунд люди змогли орудувати списами так, щоби не заважати чемпіонам. Але залізні драйтли піднімалися та піднімалися на стіну.

- Люди назад! - зовсім не голосно скомандувала сабазадонка.

Більше вона нічим не могла допомогти. Тепер її люди тільки заважатимуть чемпіонам. Могутнім воїнам і так важко стояти в три ряди на цій вузькій стіні. Вона зійшла вниз. На п’ятий рубіж.

Залізні драйтли відступили, зайнявши останній рубіж оборони. Останню стіну, за яку вже не можна було відступати. Скільки вони зможуть тут протриматися?

Ейр побачила сині піктограми, що носилися в повітрі. Алхіміст. Нарешті, він вирішив щось зробити. Піктограми засвітилися ліворуч. Потім правіше. Ще правіше. За кілька хвилин він дістався і до сабазадонки. Ейр зрозуміла, що абсолютний прибирав сходи із зовнішнього боку стіни. Ще за кілька хвилин чемпіони отримали перепочинок. Граваліони не мали змоги атакувати.

Сабазадонка знову зійшла на стіну і розштовхала залізних драйтлів. Вона подивилася вниз. Граваліони відійшли на кілька метрів від стіни. А в самому низу, за мурами фортеці тисячі фонтанів, так само горіли тисячі смолоскипів. З тією різницею, що тепер вони світилися й у самій фортеці. Вороги трималися трохи віддалік. Чекають на сходи. Дівчина почула голоси Калібрісто та Гертіро. Ті обходили воїнів, цікавлячись їх станом. Всюди відповідали, що готові до славної перемоги. Ейр усміхнулася. Не варто перейматися бойовим духом чемпіонів. Вони народжені, щоб воювати. Це і є їхній сенс життя. Як і її самої.

Ейр перемістилася на внутрішній бік стіни. Під нею зібралися люди. Ейр приблизно оцінила їхню чисельність. Близько двох сотень. Кам'яні драйтли. Близько двадцяти. Мабуть, у боях на вулицях їм серйозно дісталося від граваліонів. Наскільки пам'ятала дівчина, на початку бою подрібнювачв налічувалося близько п'ятдесяти. Ще трохи далі стояли луксори. Понад три десятки. Але менше ніж чотири. Ейр зітхнула. Ось і весь резерв. Звісно, ​​ще був алхіміст, якого сильно переоцінював Максуд. І сам Максуд, який зараз перебував без роботи. Ще Азаніель, що, напевно, розтратив всю свою силу при відступі. І Стайред. На Химерниць у ближньому бою з граваліонами сподіватися нема чого. Вони мають іншу спеціалізацію. Наскільки захисникам ще вистачить сили?

- Запитайте, скільки ще зможуть допомагати Химерниці. - сабазадонка звернулася до двох швидкоходів.

За хвилину вона отримала відповіді. Середнє значення – година інтенсивного бою. Ейр обдало жаром. Година. Що таке година? Вона подивилась на небо. Жодних ознак світанку. Дівчина змахнула з чола піт, який давно змив дощ. Година бою. Взагалі ні про що.

- Скільки серпанків у людей? - нове питання.

Поруч пройшов Калібрісто, якось пильно подивився їй у вічі і пішов далі.

- У одного два серпанки. В іншого один. - прийшли їй невтішна відповідь.

- Нехай Химерниці наповнять серпанки. Заборонити їм стріляти до мого наказу. Нехай спускаються. Займуть центральну частину під стіною. Розпорошуватимуть свої кулі. Двоє людей із артефактами стануть на флангах.

Ейр не подобалася власна ідея. Химерниці на дахах – то гарна позиція для них. Але що користі від позиції, якщо вона не могла їх використати. Тепер від синіх кульок у небі було більше користі, ніж від силових стріл. Тим більше, що крізь чемпіонів вони стріляти не могли. Їхні силові лінії могли вбивати тих граваліонів, що були вдалині. Звичайно, це теж допомога, але Химерниці ніяк не могли впливати за допомогою своїх пострілів на те, чи прорвуться тварюки чи ні. Зібрати їх у єдиний кулак. Ейр поки що не розуміла навіщо, але відчувала, що так буде правильно. І так вони могли контролювати своїми кулями ділянку стіни, даючи можливість людям з артефактами частіше розпорошувати синій сніг війни флангами оборони. Сабазадонка сподівалася, що так чемпіони протримаються довше. Тільки вони зараз і тримали фортецю від падіння.

Якщо граваліони прорвуться, тоді загинуть усі. Химерниці також це розуміли.

Сходи з дерева були доставлені підозріло швидко. Граваліони вже лізли по них, вступаючи у бій із чемпіонами. Ейр помітила, як пораненого чемпіона засунули до останнього ряду на стіні. Метрів за десять від нього сабазадонка побачила ще одного, який зігнувся в неприродній позі.

- Люди, доставити поранених чемпіонів до Химерниць!

Два швидкоходи побігли вздовж стіни, повторюючи її наказ. За хвилину до Химерниць вишикувалася невелика черга. Дівчата працювали швидко. Проблема була лише в тому, як зняти обладунки у залізних драйтлів. Ніхто не знав, як вони влаштовані. Тому чемпіони допомагали один одному зняти їх. Потім Химерниці попросили двох чемпіонів із тих, кого поставили на ноги, лишитися. Щоб вони швидко знімали та надягали обладунки пораненим. Невелика черга зберігалася. Це зовсім не подобалося Ейр. Чемпіони втомлювалися. Швидкість їхніх власних ударів падала. Вони все частіше пропускали удари ворога. Дедалі частіше отримували рани. Ейр бачила, як деяких чемпіонів свої скидали зі стіни всередину фортеці. Мертвих. Тих, кого могли витягти. Сабазадонка була впевнена, що більшість мертвих падає на інший бік. Вона зітхнула. Їй стало зрозуміло, що повільно, дуже повільно, але все ж невпинно, вони програвали бій. Граваліонів менше не ставало. І не схоже було, що вони слабшають. Ворог не змінював тактику. Та й навіщо. Йому залишився останній ривок. І фортеця буде взята.

Ейр сіла на мокрий холодний камінь. Дощ так само йшов, додаючи шум у звуки битви. Вона глянула ліворуч. Луксори сиділи на кам'яній площі, впершись своїми лапами в камінь, і важко дихали. Чекали свого часу. Подрібнювачі стояли поруч із ними. Теж чекали. Дівчина повернула голову в інший бік. Її солдати допомагали йти двом пораненим чемпіонам. А за ними стояла постать у темному плащі. Інквізитор. Пес сидів поруч із ним. Сабазадонка відвернулася. Скільки гравіолінів вони вбили? Максуд говорив про двадцять тисяч цих тварин у таборі ворога. У першу атаку, коли значну їх частину заманили у фортецю та вбили за допомогою похмурих, загинуло від трьох до п'яти тисяч цих монстрів. Скільки вони вбили сьогодні? Ейр витягала картинки з недавніх боїв за кожну стіну. Атаки з кроком, стріли Химерниць, машина Естель. Скільки? Напевно, ті самі від трьох до п'яти. У кращому випадку граваліонів залишилася половина. Занадто багато. Сабазадонка подивилась на стіну. Три ряди чемпіонів. Вже рідких три ряди. У кожному приблизно півтори сотні воїнів. І півтисячі не назбирається у сумі. Чотири з половиною сотні втомлених солдатів. Проти десяти тисяч нових граваліонів. І ще цілої довбаної хмари амаліонів. Ейр зітхнула.