Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

Ще через десять хвилин бою Калібрісто наказав перебудуватися у два ряди. Він трохи пробіг стіною, повторюючи команду, щоб його командири почули наказ.

Ось і початок кінця.

Ейр опустила голову, дивлячись, як цівки води стікають по каменю у бік стіни. Вона згадала, як так само сиділа в якомусь місті, випрошуючи собі їжу. Як завжди того, що їй вдавалося роздобути, не вистачало для проживання. І вона крала. Потім зустріла Драгінара. Стала мисливцем. Обчищала кишені вбитих амаліонів і забирала їхню зброю, щоб хоч трохи підзаробити. Згодом стала командиром відділення. Продовжувала обчищати амаліонів. Потім з'явився Максуд. Усе її відділення загинуло. Звір ось цієї ночі. Тейн трохи раніше. Тільки вона і Максуд залишилися живими. А ще вона була, чи є, охоронцем Сандрін. Чим же обернулося знайомство з Максудом? Тепер вона стала генералом. Генералом розбитого війська. Генералом, що ось-ось програє свою першу та останню битву. Праворуч хтось підходив. Дівчина не підвела голови.

- Є ідеї?

Ейр подивилася на Калібрісто. Що вона могла йому відповісти?

- Коли твої два ряди стануть майже прозорими, зробимо вкраплення подрібнювачів. Вони не сильно допоможуть, але дозволять зменшити кількість чемпіонів у одному ряду.

Калібрісто кивнув головою. Він став півобертом до сабазадонки, щоб бачити стіну. Ейр помітила сліди втоми на обличчі воїна. Вона опустила очі, а потім поглянула на тих воїнів, що чекали внизу стіни. Кожен другий з них поглядав у її бік. Всі чекали якогось магічного рішення, після якого б всі вороги зникли.

- Ти сама як? - несподівано для неї спитав чемпіон.

Такого питання від Калібрісто вона точно не могла чекати. Ейр хмикнула.

- Не хочеться бути першим генералом в історії цієї фортеці, хто програв її оборону. - сабазадонка гірко посміхнулася.

Калібрісто дивився на неї з піднятими бровами.

- А ти не знав? - Ейр гупнула рукою по стіні. - Цій довбаній фортеці тисячі років і ще нікому не вдавалося її взяти.

Генерал відвернувся від неї і вмить випростався як по струні. Ейр простежила за його поглядом. Підходив Максуд. Не до них. До Химерниць. Ейр зауважила, що йому навіть іти важко. Він стискав щелепи і трохи кривився, хоча ходою намагався себе не видати. Чи стало йому краще?

Після короткої розмови з Химерницями двоє з дівчат вийшли на стіну.

Впізнати їх було не складно. Сандрін засяяла фіолетовим світлом. Очі, волосся, Ейр навіть здалося, що дівчина вся трохи випромінює фіолетове світло. Поруч сірим кольором засвітилася інша Химерниця. Очі та коротке волосся. Все світилося. Ейр вперше бачила, щоб у цієї Химерниці світилося волосся.

- Наче щось задумала. - сказав Криза. - Дивись, анне та аннемор. Вони також беруть участь у її плані.

Оз нічого не відповів. Інквізитор склав руки на грудях, з цікавістю спостерігаючи за битвою, яку коаліція захисників невблаганно програвала. Максуд вводив у бій нову складову. Навряд чи ворог може бути готовий до того, що мало статися.

Калібрісто та Ейр з надією дивилися на Химерниць. Вони не могли знати, що задумали воїни потоку. Сабазадонка навіть підвелася, передчуваючи якісь неминучі події. І вони сталися. Трохи згодом. А поки що Калібрісто збіг на стіну, щоб брати участь у всьому, де можна вбивати ворогів.

- Ейр! - голосно крикнув Максуд. - Накажи чемпіонам не вбивати ворога, коли той зупиниться.

Сабазадонка відкрила рота, але не перепитала. Вона побігла на стіну. Насамперед дісталася Калібрісто, що ще чекав своєї черги вступити в бій.

- Коли ворог замре, не вбивати гравіонів. - передала вона команду Максуда.

- Що? - здивувався чемпіон.

Ейр знизала плечима, кивнувши головою у бік Максуда. Калібристо вилаявся.

- Наказ маршала. Я туди, ти — сюди!

Сабазадонка побігла вліво, вигукуючи наказ. Калібрісто робив те саме на правому фланзі оборони. Лише кілька секунд їм знадобилося, щоби добігти до країв стіни. Ще за кілька секунд шум битви миттєво стих. Ейр швидко проштовхалася через два ряди залізних драйтлів до самої лінії зіткнення, щоб самій подивитись. Її погляду відкрилися дерев'яні широкі й потужні сходи, на яких завмерли верхні ряди граваліонів. Вони просто стояли. Так, наче час для них зупинився. Чемпіони, занісши мечі для атаки, також завмерли. Вони переглядалися один з одним незрозумілими поглядами. Тільки шум дощу зараз стояв у вухах. Гучна тиша заповнила кожен куточок фортеці. Ейр відкрила рота від такої картини. Калібрісто оглядався на всі боки, не вірячи своїм очам. Ніхто не міг нічого зрозуміти.

І тут все почало рухатися. Верхні ряди граваліонів почали незграбно розвертатися на сходах. Але всі одночасно, синхронно до непристойності. Навіть залізні драйтли так не вміли. Потім чотирирукі тварюки в одному стрибку зістрибнули зі сходів, обрушуючись на своїх одноплемінників і рубаючи їх на шматочки. У Ейр щелепа відвисла. Граваліони, використовуючи свої здібності до неймовірної швидкості бою, вирізали кілька рядів таких самих створінь, перш ніж ті зрозуміли, що відбувається. Кілька метрів від стіни було звільнено від граваліонів. І ті просувалися далі. Тепер між монстрами розпочався бій. Увага Ейр відвернуло щось, що світилося вночі. Вона побачила, як дві Химерниці спускаються сходами на четвертий рубіж. Анне Сандрін Андрекорв та її аннемор Делоріс.

- За ними! Прикривати Химерниць! - одразу ж скомандувала Ейр.

Знову ж таки, сабазадонка не знала, що вони задумали. Не знала, що вони можуть, не знала, наскільки вистачить тих граваліонів, що зараз ні з того, ні з сього атакували своїх побратимів. Але сабазадонка чудового розуміла, що так вчинити потрібно. Химерниць, очевидно, зайняті чимось незрозумілим. І їм зовсім не завадить підмога.

Чемпіони посипали зі стін, безстрашно наближаючись до ворога. Ейр кинула погляд на Сандрін та Делоріс. Вона хотіла пробитися до них, але, побачивши, що інші Химерниць вже зайняли місця за ними, передумала. І без неї там упораються. Вона відповідатиме за лівий фланг чемпіонів. Калібрісто за правий.