Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 48: Ревнощі і несподівані зустрічі

 

Перед тим як вирушити до бібліотеки, я вирішила спочатку зайти в гуртожиток і переодягтися. Заодно можна було чимось перекусити, адже на цьому проклятому побаченні навіть крихти в рот не потрапило! До вечері ще залишалося кілька годин, тож їдальня, на жаль, вже була закрита. Залишалося задовольнитися тим, що знайду в кімнаті. Якщо, звісно, там є що шукати.

Ми з Леоном домовилися зустрітися біля входу до читальної зали, але раптом дракон попросив:

— Зайди, будь ласка, до Іди.

— Чому? — насторожено запитала я.

— Дізнайся, чи повернулася вона.

— Ти переживаєш? — різко запитала я, відчуваючи, як хвилює мене несподівана ревність.

— Переживаю, — з серйозним виразом обличчя кивнув Леон, і мене наче щось всередині вкололо. Навіть щоки запалали від невдоволення.

— Добре, — відповіла я сухо.

Не дивлячись на дракона, я різко повернула до жіночої частини гуртожитку, але Леон несподівано схопив мене за руку.

— Що? — буркнула я,  намагаючись вирвати свою долоню.

— Міна? — заглянув Леон мені в очі. — Мені здалося, чи ти дійсно ревнуєш?

— Тобі здалося, — з насмішкою хмикнула я, все ще ухиляючись від прямого погляду.

— Справді? — тихо запитав дракон, усміхаючись.

— Справді! — відрізала я, вириваючи руку з його захоплення. — Якщо тобі й здається, то все це через істинний зв'язок, — останні слова я прошепотіла майже беззвучно, щоб ніхто не почув.

— Як скажеш, — плечима знизав Леон, так ніби він мені зовсім не повірив.
Невже, яка незламна впевненість у власній чарівності! Наш академічний герой міг би з успіхом проводити курси з підвищення самооцінки.

І взагалі! Що йому до того, ревную я чи ні? Адже сам він проти цього зв'язку. І демонструє це на кожному кроці, снідаючи з ким попало!

Я швидко побігла в гуртожиток і чомусь скинула весь гнів на нещасну кофту, штовхнувши її в шафу з особливою жорстокістю. Самій мені не було зрозуміло, що саме дратує більше: той факт, що я відчуваю безглузду ревність через істинний зв'язок, чи те, що цей самий зв'язок не заважав дракону фліртувати з іншими дівчатами.

Скільки ж часу залишилося до повного місяця?

Я поглянула на календар і мовчки зітхнула. Трошки більше тижня! Драконове прокляття!

Добре, сьогодні останній раз, коли ми з Леоном будемо так близько. А потім я буду намагатися уникати будь-яких контактів із драконом. Просто потрібно пережити й не піддаватися ніяким почуттям.

Я хочу стипендію. Я хочу отримати диплом столичної академії. Я хочу побудувати успішну кар'єру.

А ось чого я точно не хочу — це сумнівних стосунків, не за власним вибором. Договірні шлюби й істинні зв'язки — мимо! Це мені не потрібно.

Рішуче налаштувавшись на те, щоб надалі триматися від Леона максимально осторонь, я потягнулася до кошика з різними смаколиками до чаю й зрозуміла, що він порожній. Перекус скасовано. Що за день такий!

Зла й голодна, я вийшла в коридор і попрямувала до кімнати Іди. Її сусідка явно не чекала мого візиту й невдоволено повідомила, що драконеса ще не з’являлася. Схоже, племінниця ректора десь загуляла. Можливо, навіть із кимось.

Мені похмуро подумалося, що стурбований Леон занепокоїться ще сильніше.

Коли я нарешті дісталася читальної зали, мій настрій можна було порівняти хіба що з атмосферою на похоронах. Студенти, що траплялися мені назустріч, самі поспішали розійтися в сторони, звільняючи дорогу.

Крім одного.

Не помічаючи нічого й нікого навколо, Дерек ішов прямо на мене, задумливо втупившись у своє праве зап’ястя. Саме в те місце, де у мене й Леона з’явилися мітки істинної пари.

 

Когось очікує СЮРПРИЗ... 

До речі, для вас я теж підготувала сюрприз у вигляді… Що ж це буде?!?
 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍