Уляна Пас - Згадай мене, Уляна Пас

Для мене головне, щоб вона не постраждала, а я сильний… і не збираюся помирати, поки не розповів їй правду. 

Здається, минає одна мить - і мене кидає кудись на підлогу. Не відчуваю власного тіла, й очі невпинно заплющуються. Здається, мені таки вдалося врятувати Діану. Можливо, хоча б тепер вона зрозуміє, хто є хто… 

Наші дні (Зима)

Голова страшенно болить, і мені важко зрозуміти, що сталося. Розплющую очі й бачу білю стелю. Здається, я знову потрапив у лікарню. Торкаюся рукою голови й намацую пов’язку. Спогади сніговою лавиною падають на мої плечі, і вбити клятого Захара хочеться до божевілля просто. 

Намагаюся сісти, але виходить так собі. Перед очима все пливе, але я добре бачу Діану, котра сидить у кріслі поруч з моїм ліжком і її рука міцно тримає мою. 

Цього разу пам’ять мене не підвела. Я пам’ятаю все… Все наше життя. Тепер пазл можна зібрати докупи й нарешті зробити правильний вибір. 

Я так боявся, що, розповівши про почуття, Діана мене відштовхне, але моя амнезія допомогла нам обом розібратися у тому, що ми відчуваємо.

Вона кохає мене, а я - її. Ось що дійсно має значення!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно