Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

вересні 1915 р. визначний мадярський політик граф Андраші виступив на сторінках віденської преси з пляном утворення Польщі з додатком цілої Галичини та частин України, відібраних від Росії, тоді старшинський збір УСС на своїх зборах 19 вересня запротестував проти такого замаху на українські інтереси, і в письмі до автора повищого проєкту заявив, що український народ ніколи не погодиться з його польонофільським проєктом. В Стрілецтві назрівала силою самих подій свідомість існування і творення другого воєнного фронту – протипольського, що неминуче назрівав як історична конечність.

Після попередніх двох великих московських протинаступів, що спинились на Стрипі, почали москалі 7 жовтня нову офензиву на фронті ХХV корпусу. Головний удар спрямували на Семиківці, засипуючи становища над Стрипою вогнем кількадесятьох артилерійських батерій, що тривав три дні без перерви. Москалів відбито. В цих боях брали участь дві сотні ІІ куреня, що боронили мостового причілка. Решта сотень обсадила в критичній хвилині загрожені відтинки фронту. Під час тих боїв згинули від артилерійських стрілен м. ін. хор. С.Яремкевич, б. пластун зі Львова, та дес. В.Білинський, б. пластун з Самбора.

В останньому тижні жовтня полк УСС перейшов знову до Вівся на кількаденний відпочинок. Туди до Вівся прибуло ще 10 жовтня з Коша доповнення в силі около 800 людей, із якого командант полку, от. Гриць Коссак, створив третій курінь. Але команда корпусу на це не погодилась, розв'язала курінь, а новоприбулих стрільців розділено між інші сотні. Вороги УСС діяли вперто і послідовно.

В усіх повищих боях на Поділлі завважується, що австрійське командування числило на УСС як на випробовану військову частину і вживало їх на фронті в загрозливих ситуаціях. І це знову сталось в найбільшій битві, що її звели УСС над Стрипою, під Семиківцями. Після сильної артилерійської підготови вдарили москалі 1 листопада знову на Семиківці, перейщли на західній берег Стрипи та широким луком тут укріпились. На загрожене місце широкого пролому кинено негайно полк УСС та український 35 Золочівський полк. Москалі напирали без стриму великими масами та поширювали пролом. Ситуація була дуже тяжка, бо на слабі частини оборонців москалі кидали все нові сили, а московська артилерія весь день безустанно гриміла, засипаючи поле гранатами. В дуже тяжких оборонних і наступальних боях полк УСС стримав розмах москалів та вирішив перемогу оборонців уже першого дня бою. На другий день наспіли німецькі й австрійські підкріплення, які щойно впродовж трьох днів зліквідували остаточно пролом фронту.

Завзяту битву під Семиківцями ілюструють деякі фрагменти з оповідань учасників. Командант І куреня, сот. Горук пише в своїм записнику: «Стрільці рванули у наступ з запалом. Розстрільна під проводом чот. П.Франка[94] ішла живо вперед, не зважаючи на шалений вогонь артилерії і скорострілів. Вони захопили перші рови… Стрільці, упоєні цією перемогою, кинулись на другі рови, але мусіли завернутись… В зайнятих ровах сиділи ми аж до вечора і видержували шалені наступи ворога, поки не прийшли підкріплення. Небавом рови переповнились. Коло 11 години вночі пішов знову наступ на ворожі становища, але він не вдався. Наша лінія посунулась лиш до ворожих дротів і там вкопалась… Одна сотня з чот. Франком залишилася в першій лінії і брала участь у дальшому наступі вночі і рано… Того дня в нашім семиковецькім відтинку йшов бій на життя і смерть… Сотні були сильно змасакровані і втратили третину стрільців…»[95]

А про сотню Мельника так пише літописець: «…сотня Мельника перейшла Студинку, піднялася на укріплений уже ворогом горб і стершись із москалями на багнети, відкинула їх у напрямі південного виходу Семиковець. Стрільці не щадили ворога, але й не пощадили себе в тій кривавій роботі, кидаючись в саму ворожу гущу. І не диво. Командант сотні скрізь давав сам приклад очайдушного геройства… По полудні сотня Мельника здобула московські зв'язкові рови, що вели до Стрипи, а далі підсунулась аж до властивого оборонного ядра під Семиківцями. Ввечір піддався їй тут цілий ворожий курінь… «[96]

Велика битва під Семиківцями являється в історії УСС другим після Маківки блискучим бойовим чином УСС. В цій битві згинуло 49 бойовиків, 168 було поранених, а 157 дісталось в полон. В німецькому звідомленні з фронту до команди Південної Армії була така згадка про УСС: «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії».

На цьому бою закінчилась безпосередньо фронтова служба УСС в 1915 році. Полк УСС перейшов спершу в запас дивізії, а в другій половині листопада перенесено його на зимовий постій до села Соснова над Стрипою, де перебув майже пів року, до половини травня 1916 року.

Після першого року трудів і боротьби

Тяжкі і криваві бої УСС, що понад два місяці із невеликими перервами відбувалися над Стрипою, закінчили перший рік їхнього існування і боротьби. Треба було дивуватись, що після року трудів і боїв УСС ще непохитно трималися. Це було дивне, що в цьому історичному пожарищі, горстка Українських Січових Стрільців не загинула, а навпаки, виросла в славі як передова бойова частина. Не зважаючи на перешкоди, заховала ясну, незалежну українську політичну думку. Але тайна несподіваного успіху та ідейної перемоги УСС при їх малому гурті лежала в їх ідейно-духових засновках, у внутрішній амбіції, глибокій свідомості свойого завдання.

Основну оцінку цілорічної праці й боротьби УСС дала 3агальна Українська Рада у своєму письмовому зверненні, яке вона переслала Українському Січовому Стрілецтву в першу річницю його боротьби з Московщиною.

Подаємо повний текст цього письма:[97]

ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА ДО УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

В днях 16, 20, 23 і 28 жовтня ц.р. радила повна «Загальна Українська Рада» над політичними правами українського народу. Розглядаючи сучасне політичне положення українського народу, не могла «Загальна Українська Рада» забути на такий важний чинник нашого сучасного життя, наших змагань і нашої боротьби за народні ідеали, як Українські Січові Стрільці. Бо в полках Українських