Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

Книга описує становлення, розвиток, діяльність та зникнення Українських Січових Стрільців, їх збройні чини.
Окремо описується діяльність стрільців в Наддніпрянській Україні, їх участь в українській революції.

Присвячую моїй дружині Володимирі з Садовських

Велике лихоліття, що його переживає український народ, позначилося також дуже відємно на творчости і на видавничому рухові із тематики наших визвольних змагань. Після живої видавничої праці кооперативи "Червона Калина" у львові та інших видавництв, настав у 1939 р. застій у цій ділянці, який триває посьогодні. Деякі спорадичні передруки давніших видань, не зміняють невідрадного положення на цьому полі.

На рідних землях винищив московський окупант пляново усю нашу визвольно-історичну літературу, а на еміграції такі видання з-перед 1939 р. стали бібліографічною рідкістю. А тим часом виросла нова генерація, яка не має можливости черпати цінного знання із багатьох колись джерел нашої традиції. Те саме відноситься також до наших земляків, які десятками років перебували під ярмом московського большевизму, та не можуть довідатися повної правди про наше недавнє минуле та його світлу традицію.

Щоб хоч частинно заспокоїти цю пекучу потребу, появляється оця праця про Українське Січове Стрілецтво, якого визначна роля в наших визвольних змаганнях є мало відома сучасній молодій генерації та є часто невірно змальовувана.

Цей нарис не є історією УССтрілецтва, як військової формації та його бойових і воєнних дій. Ця сторінка його історії є вже істориками науково опрацьована і опублікована. З другого боку, треба завважити, що значення УССтрілецтва не міститься тільки в його вояцьких цінностях та в рішальних бойових діях. Його основна й істотна роля та історична вага лежить в тих нових, революційних ідеях і визвольно-політичних думках, що покликали УССтрілецтво до життя, за які воно боролося, та які зробили його активним і творчим чинником у нашій визвольній боротьбі 1914-1920рр. Особливе підкреслення та вияснення ідеологічних, культурно-історичних, громадсько-моральних та політично-визвольних моментів історії УССтрілецтва – є завданням цієї книжки. І в тій проблематиці є вона доповненням до опублікованих давніше творів про УССтрілецтво.

Для ясности цієї основної проблеми та для повноти історичного образу УССтрілецтва, поширено повищу основну тему і в зв'язку з нею з'ясовано в хронологічнім порядку також організаційний і військовий ріст УССтрілецтва та його бойові дії. В цій частині я використав основну військово-історичну літературу, опрацьовану на основі джерельних матеріялів. Є це відомі науково-історичні праці О.Думніна, Б.Гнатевича, В.Кучабського, М.Безручка й інші.

Коли мені припав обов'язок написати цей нарис про УССтрілецтво, то моїм заміром не є його гльорифікація або суб'єктивне перебільшення його історичної ролі й заслуг, чи громадсько-політичної вартости. Ідейно-політичну сторінку діяльності УССтрілецтва я з'ясував на основі фактів та документів і свідчень авторитетних осіб. Також військові моменти і бойові дії зображено на основі джерельних матеріялів. Мої особисті доповнення, висновки і завваження в нічому не зміняють устійнених, основних історичних фактів, ані теж їм не суперечать.

Зокрема не бажав би я, щоб мене розуміли Читачі, ніби я хочу вивищити УССтрілецтво понад інші заслужені, знамениті і хоробрі формації кол. Української Армії. Коли я підкреслив позитивні й цінні та гідні уваги й наслідування громадські прикмети й військові дії УССтрілецтва – то це – на мою думку – є правом і обов'язком кожного члена всякої громадської і військової спільноти. Плекання особливого духа традиції та шляхетної гордости із-за виконаного обов'язку супроти батьківщини – це великий вклад кожної, а особливо, військової спільноти у скарбницю національних цінностей, на яких нація будує своє майбутнє.

Також не є важним і рішальним моментом при оцінці ролі і значення УССтрілецтва, що воно постало в Галичині, і його склад був в основному галицький. Головна проблема не в його походженні, а в тій Стрілецькій соборницькій ідеї та в його всеукраїнськім характері і в тих особливих організаційних та виховних методах його праці, що створили новий історичний тип українського вояка-соборника.

В цій книжці обнято разом усю спільноту Українського Січового Стрілецтва, як одну історичну цілість у його трьох формаціях: передвоєнне Січове Стрілецтво, УССтрільці і київські Січові Стрільці. Вона обоснована єдністю Стрілецької ідеї.

Змальовано докладніше генезу і значення довоєнних організацій Січових Стрільців, які були ідеологічною і організаційною основою усього УССтрілецтва.

Засадничою помилкою треба вважати окреме, непов'язане трактування київських Січових Стрільців у відношенню до УСС. При нагоді нашого минулого 40-літнього ювілею існування УСС, ми не чули належної згадки про київських СС, ні про їх особливе значення. Тому київським СС відведено тут належне місце, як інтегральній частині УССтрілецтва.

Весь зміст духового життя УССтрілецтва, його ідеологічне обличчя та громадсько-політичне спрямування з'ясовано згідно з його тодішнім станом. УССтрілецтва було твором своєї епохи. Його ідеї відповідали тому революційному періодові, в якому воно виросло і розвивалося. І тільки на основі об'єктивного історичного критерію належить його сьогодні розглядати і оцінювати. Також ті ідеологічні зміни, що настали в політичнім світогляді багатьох колишніх членів УССтрілецтва, треба все мати на увазі при оцінці їх ролі серед УССтрілецтва.

Ініціятива появи цієї книжки вийшла від Ювілейного Комітету свіяткування 40-літньої річниці збройного виступу УСС – при Головній Раді Братства УСС. З доручення цього Ювілейного Комітету я написав цю працю про УССтрілецтво. Тяжкі умовини еміграційного життя та непосильної фізичної праці на прожиток, не сприяли тому, щоб краще виконати прийняте завдання. Також брак потрібних джерел і літератури та інших матеріялів, не дали мені можливості опрацювати як слід задуманий плян. Терміновий характер праці та певний поспіх мусіли також спричинити деякі хиби й недостачі. Уважаю за свій обов'язок зложити на цьому місці щиру подяку усім, хто допоміг мені в моїй праці. В першій мірі дякую Товаришам УССтрільцям: Голові Ювілейного Комітету д-рові В.Білозорові, за особливу заохоту до написання цього нарису та цінні вказівки, дир. П.Постолюкові за поміч у підшукувані матеріялів, журналів і книжок, та провід у виданні, д-рові Л.Луцеву за основний перегляд і справлення манускрипту, ред. Р.Купчинському за цінні поради і оформлення книжки.

Особливо дякую Управі В-ва «Червона Калина», що – без огляду на видавничі труднощі – видала друком мою працю.

А в т о р

Бруклин, травень, 1956.