Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

помолився і сказав: /4/ «Якщо моя порада виявиться якнайліпшою, то нехай і мені випаде належна винагорода; якщо ж я ошукаю вас — то ганьба мені. Адже, як на мене, слова „порада — справа священна“ дуже принагідні тут. Бо ж коли я дам вам гарну пораду, то мене шануватиме багато людей, а якщо я дам вам кепську пораду, то мене піддадуть огуді. /5/ Гаразд, я розумію: на нашу долю випаде неабиякий клопіт, якщо ви поїдете морем; адже в такому разі роздобути кораблі доведеться нам. Якщо ж ви відправитеся суходолом, то у вас будуть неминучі сутички з місцевим людом. /6/ Одначе скажу, як міркую і як людина, обізнана з країною пафлагонців і з їхньою міццю. А в цій країні є і дуже мальовничі рівнини і височезні гори».

/7/ «Насамперед, мені відомо, де слід зробити вторгнення у країну. Існує лише один прохід, а саме той, де обабіч шляху здіймаються високі гірські кручі. Зайнявши цей прохід, можна втримувати його за допомогою незначного загону, а після того як він буде зайнятий, там не пройде і ціле військо. Я би міг показати його вам, якби ви послали зі мною когось із ваших».

/8/ «До того ж мені знайомі пафлагонська рівнина і пафлагонська кіннота, яку самі варвари вважають найкращою кіннотою у всій кінноті царя. Зовсім нещодавно вони навіть не з’явилися на його виклик, бо їхній командувач надто гордий».

/9/ «Припустімо, що ви зумієте пробратися в гори таємно або випередити ворога і на рівнині здолаєте в битві їхню кінноту й піхоту, кількістю понад 120000 чоловік, — тоді ви прийдете до річок, і передусім до Фермодонта, завширшки в 3 плетри. Цю річку, на мою думку, складно перейти навіть тоді, коли перед вами не стоять численні вороги й одночасно така ж їхня кількість не переслідує вас із тилу. Друга річка — Іріс, завширшки також у 3 плетри. Третю річку, Галіс, завширшки не менше 2 стадій, ви не зумієте перейти без суден. А хто вам їх дасть? Так само непрохідний і Парфеній, до якого ви прийдете, якщо переправитеся через Галіс».

/10/ «Отже, я вважаю, що похід суходолом не лише важкий для вас, а й узагалі неможливий. Якщо ж ви попливете морем, то звідси ви можете допливти до Сінопи, а з Сінопи до Гераклеї[221]. А з Гераклеї можна без будь-яких труднощів продовжувати шлях як пішки, так і морем, бо в цьому місті чимало кораблів».

/11/ Вислухавши цю мову, деякі елліни запідозрили його в тому, що він говорить у такий спосіб через дружні стосунки з Корилою — своїм проксеном, інші ж думали навіть, що він дав таку пораду, щоб отримати подарунок. Були й такі [стратеги], які міркували, ніби він хотів відвернути еллінів від наміру іти суходолом. Аби вони, бува, не стали плюндрувати область Сінопи. Та попри це елліни постановили здійснювати подорож морем. /12/ Після цього Ксенофонт сказав: «Сінопці! Елліни вибрали шлях за вашою порадою. Але справа полягає таким чином: якщо набереться достатня кількість кораблів для того, щоб забрати усіх до останньої людини, то ми попливемо, якщо ж одним можна буде пливти, іншим же доведеться залишитися тут, то ми не сядемо на кораблі. /13/ Адже ми знаємо, що коли наші сили не роздроблені, ми можемо постояти за себе і роздобути провіант. Та якщо лише ми з незначними силами протистоятимемо ворогам, то, звісно, нас очікує доля рабів». Тоді сінопці попросили відправити послів в їхнє місто. /14/ Послали аркадця Каллімаха, афінця Аристона й ахейця Самола, і вони відбули у подорож.

/15/ У цей час Ксенофонт, зважуючи можливості численних еллінських гоплітів, пелтастів, лучників, пращників і вершників, які завдяки вишколу стали досить вправними у своїй справі, причому все це військо перебувало біля Понту, де немало засобів треба було віддати на збір і підготовку такої воїнської сили, прийшов до висновку, що добре було б заснувати місто, збільшивши володіння й посиливши вплив Еллади. /16/ Порівнюючи чисельність війська і кількість припонтійського населення, він вважав, що місто могло б стати досить великим. З приводу цього Ксенофонт, нічого не кажучи солдатам, покликав колишнього Кірового віщуна, Сілана з Амбракії, і приніс жертву. /17/ А Сілан злякався цієї справи, бо ж військо могло б десь осісти, і пустив чутку серед солдатів, ніби Ксенофонт хоче залишити військо тут, заснувати місто і зажити таким чином слави й могутності. /18/ Річ у тому, що сам Сілан радив якомога швидше дістатися Еллади, бо він зберіг ті 3000 дариків, які отримав від Кіра, коли приніс для нього жертву і сказав правду про ті 10 днів.

/19/ Коли ця чутка дійшла до солдатів, то деякі з них схилялися до того, щоб залишитися, але більшість була супроти. Тімасій-дарданець і Форакс-беотієць сказали присутнім у таборі гераклейським та сінопським купцям, що коли вони не роздобудуть платні для війська, щоб солдати могли запастися провіантом перед відплиттям, то така величезна воїнська сила, мабуть, залишиться біля Понту. «Адже Ксенофонт хоче, — казали вони, — і нас підмовляє до того ж — несподівано оголосити війську, коли прибудуть кораблі: /20/ „Солдати, як відомо, нам нині сутужно і щоб купити продовольство для морської подорожі, і щоб, вертаючись додому, придбати щось для рідні. Тому якщо ви бажаєте оволодіти будь-якою з припонтійських областей, яка вам лишень до вподоби для того, щоб тим, хто бажає повернутися на батьківщину, була надана ця можливість, а ті, хто волітиме залишитися тут і здійснити своє бажання, то ось вам кораблі для раптового нападу на будь-яку місцевість“».

/21/ Вислухавши, купці передали ці слова містам, а Тімасій-дарданець відрядив разом з ними Еврімаха, також дарданця, і Форакса-беотійця для підтвердження сказаного. Тоді сінопці й гераклейці