Камілла Лекберг - Крижана принцеса

спокійно писати й не хвилюватися про гроші. Я гадаю, що зараз тобі нелегко заробляти на письменництві. Який наклад твоїх книжок? Дві тисячі? Три? І ти, певно, заробляєш не дуже багато на кожній книжці, чи не так? Зрозумій, Еріко, це і твій шанс. Ти завжди казала, що хочеш написати художній твір. І з цими грошима ти зможеш взятися за це й прожити. Маклер вважає, що нам треба зачекати до квітня-травня, бо тоді найбільший попит, але сам продаж триватиме не більше двох тижнів. Розумієш, що ми маємо вчинити так? Га?

Анна говорила жалісливим голосом, але Еріка не мала співчуття. Через події вчорашнього дня вона не могла заснути й крутилася цілу ніч, а до того ж почувалася дуже розчарованою й незадоволеною.

— Ні, цього я не розумію, Анно. Це будинок наших батьків. Ми виросли там. Тато з мамою купили його, щойно одружилися. Вони любили цей будинок. І я його теж люблю, Анно. Ти не можеш просто так…

— Але ж гроші…

— Мені начхати на гроші! Я добре справляюся зараз і справлятимуся потім.

Еріка була такою розгніваною, що її голос тремтів.

— Але, Еріко, ти маєш зрозуміти, що не зможеш мене змусити залишити будинок, якщо я цього не хочу. Половина однаково моя.

— Якби я знала, що ти насправді хочеш цього, то, звісно ж, подумала б, що це дуже-дуже гірко, але я б змирилася з твоєю думкою. Проблема в тому, що я чую думку декого іншого. Цього хоче Лукас, а не ти. А отже, питання, чи сама ти знаєш, чого хочеш? Знаєш?

Еріка навіть не чекала на відповідь.

— І я ніколи не дозволю, щоб моїм життям керував Лукас Максвелл. Твій чоловік — клятий покидьок. А тобі варто було б приїхати сюди й допомогти мені розібратися з батьківськими речами. Я вже тижнями намагаюся навести тут лад, і ще залишилося так само багато роботи. Несправедливо, що я маю робити все це сама! Ти так, до біса, прив’язана до плити, що не можеш відірватися й допомогти з батьківським будинком? Анно, тобі дійсно варто задуматися над тим, чи ти хочеш прожити решту свого життя ось так!

Еріка кинула слухавку так сильно, що телефон упав із тумбочки. Еріка тремтіла від злості.

У Стокгольмі Анна сиділа на підлозі зі слухавкою в руці. Лукас був на роботі, а діти спали, тож вона скористалася нагодою й зателефонувала Еріці, адже лише зараз мала час для самої себе. Вона відкладала цю розмову кілька днів, але Лукас постійно наполягав, щоб вона зателефонувала своїй сестрі й поговорила з нею про будинок у Ф’єлльбацці. Зрештою Анна здалася.

Анна почувалася розбитою. Вона любила Еріку й любила будинок у Ф’єлльбацці, але Еріка не розуміла, чому Анна віддає перевагу власній сім’ї. Анна могла піти на все заради своїх дітей, а якщо за те, щоб зробити Лукаса щасливим, треба було заплатити стосунками зі старшою сестрою, то нехай. Вона погодиться й на це. Емма та Адріан єдині, хто надавав їй наснаги жити. А якщо Анні вдавалося зробити щасливим Лукаса, то налагоджувалося все. Це було їй добре відомо. Анна була дещо впертою й не завжди робила так, як хотів цього Лукас, а тому він був таким жорстким із нею. Якби вона могла зробити йому такий подарунок і пожертвувати для нього свій батьківський будинок, тоді він зрозумів би, як багато вона готова зробити для нього та своєї родини. Тоді все знову стане добре.

Десь у глибині душі її внутрішній голос говорив зовсім протилежне. Анна похнюпила голову й заплакала, заглушивши сльозами свій слабкий голос. Слухавка так і залишилася лежати на підлозі.

Роздратована Еріка скинула із себе ковдру й спустила ноги з ліжка. Вона шкодувала, що була такою різкою під час розмови з Анною, але й до того поганий настрій і сонливість змусили її зовсім втратити рівновагу. Вона намагалася зателефонувати Анні знову, аби виправити те, що можна було виправити, але почула лише короткі гудки.

— Дідько!

Табурет перед дзеркалом став невинною жертвою, але Еріці не покращало: вона сильно вдарилася й застрибала кімнатою від болю, тримаючись за забитий палець на нозі. Їй здавалося, що навіть пологи можуть бути не такі болючі. Коли біль припинився, вона встала на ваги.

Еріка знала, що не варто цього робити, але відчайдух усередині неї впевнено благав. Вона зняла футболку, у якій спала, адже та завжди важила декілька грамів. Еріка задумалася, чи варто знімати трусики, однак швидко відмовилася від такої думки. Вона спочатку стала правою ногою, залишивши ліву на підлозі. Стрілка рухалася вперед, і, коли досягла шістдесяти кілограмів, Еріці захотілося, щоб вона там і зупинилася. Але цього не сталося. Коли вона нарешті стала на ваги обома ногами, то прилад безжалісно показав сімдесят три кілограми. Зрозуміло. Те, чого вона й боялася, — на три кілограми більше, ніж минулого разу. Востаннє вона зважувалася того ранку, коли знайшла Алекс.

Зараз з огляду на минуле їй здавалося, що не було жодної рації заїдати стрес. Звичайно, Еріка помічала, що має зайві кілограми, але досі вона постійно намагалася шукати відмовки. «Напевно, у шафі дуже волого або занадто висока температура прання», — неодноразово заспокоювала себе Еріка. Однак тепер її охопила безнадія, і вона мала велику спокусу скасувати вечерю з Патриком. Коли вона зустріла його, то хотіла почуватися сексуальною, гарною й витонченою, а не набундюченою й товстою. Еріка розчаровано подивилася на свій живіт і спробувала втягнути його якомога глибше. Даремно. Вона подивилася на своє відображення в дзеркалі в повний зріст і спробувала розслабити живіт. Ну ось, цей образ більше відповідав тому, якою вона почувалася зараз.

Еріка зітхнула й натягнула на себе широкі спортивні штани з поясом на резинці й ту саму футболку, у якій спала. Вона пообіцяла собі, що з понеділка знову почне худнути. Розпочати зараз — погана ідея, бо на сьогодні вона вже запланувала вечерю з трьох страв. Важливо зрозуміти просту істину: якщо хочеш приголомшити чоловіка своїми стравами, то вершки та масло є незамінними інгредієнтами. До того ж понеділок завжди є успішним днем для того, щоб почати нове життя. Уже всоте вона клялася собі, що з понеділка почне тренування, змінить свій раціон і стане новою людиною. Але сьогодні нехай буде так, як є.

Еріка ледь не вбила себе вчорашніми роздумами: шукала різні варіанти й сумнівалася, як саме їй вчинити, але слушного рішення так і не знайшла.