Юліан Семенов - ТАРС уповноважений заявити…
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ТЕМП
«Дорогий друже, нас, як і раніше, цікавлять питання, пов'язані з тим, що нового відомо Москві про ситуації на кордонах з Нагонією, про групу Огано, про його плани. Треба сказати, що ваша інформація про поставки Нагонії дуже допомогла нам зробити ряд зустрічних кроків. Чи не знаєте ви такого Віталія Славіна? Якщо чули про нього, то що саме? Ми просили б вас протягом цього місяця виходити з нами на зв'язок не два рази, як це було досі, а принаймні чотири. Про інформацію, яку ви передали позавчора, доповіли найголовнішому керівникові. Він дав їй високу оцінку. Від усього серця поздоровляємо вас.
Ваші друзі Д. іЛ.».
«Пентагон.
Помічникові міністра оборони.
День «Факел» призначено наступної суботи. На цей час 9 підводних човнів, а також авіаносець повинні бути в пункті X., що дасть змогу завдати несподіваних ракетно-бомбових ударів по столиці Нагонії.
Помічник директора ЦРУ С. Перемен».
«Державний департамент, відділ досліджень та розробок.
На ваше прохання пересилаємо вам деякі папери, пов'язані з проблемою Нагонії. Оскільки в цих матеріалах викладено найважливіші таємниці ЦРУ, тому дуже просимо сьогодні ж повернути їх, ознайомивши з ними лише деяких працівників, а також апарат посла для особливих доручень.
З найкращими побажаннями
Майкл М. Велш, заступник директора ЦРУ».
З виступу посла для особливих доручень:
— Розширення російської допомоги Нагонії викликає тривогу в серцях африканців, у серцях людей усього світу. Ми певні того, що уряд Грісо, який посадили в палац під охороною багнетів, не зможе серйозно правити країною протягом будь-якого періоду; ми певні, що режим, котрий не представляє інтересів країни, кане в минуле, поступившись місцем справжнім представникам народу, обраним внаслідок широких, демократичних виборів; ми певні, що справедливість рано чи пізно переможе.
Однак моя країна дотримується послідовного й сталого нейтралітету в Африці. Нам може не подобатись пан Грісо, але до тих пір, поки він президент, ми маємо з ним справу, з ним, а не з кимось іншим. Ми можемо симпатизувати генералові Огано, але він — вигнанець, а ми підтримуємо дипломатичні стосунки з режимом, який прирік його на вигнання. Тому — я хочу повторити це з усією відповідальністю — будь-які звинувачення, кинуті на нашу адресу з приводу того, що ми начебто підтримуємо містера Огано, не мають ніяких на те підстав.
«Центр.
Прошу дозволити розмову з Глеббом.
Славін».
«Славіну.
Утримайтесь.
Центр».
«Центр.
Удруге прошу дозволити розмову з Глеббом. Його можна приперти до стіни на скандалі в Гонконзі і на тих даних, які вдалося про нього зібрати. Переконаний, що після завершення операції в Москві, Глебба можна буде примусити, щоб він негайно допоміг визволити з-під арешту Зотова.
Славін».
«Славіну.
На розмову з Глеббом згоден, але поведіть її так, щоб створити враження, ніби ми повірили в те, що саме Зотов в агентом Лоренса.
Центр».
Степанов
«Навпроти мене сидить високий негр. Він гарний своєю незвичайною красою: така врода висвічує обличчя в ті хвилини, коли людина після довгих роздумів, незважаючи на смертельну загрозу, прийняла рішення — безповоротне, на все життя.
Звуть мого співрозмовника Октавіо Гувейта; до вчорашнього дня він був у бандах Огано; сьогодні вночі під кулеметним вогнем з обох боків перебіг кордон.
— Розумієте, — каже він, — я просто не міг там більше лишатись, не міг, та й годі. Я, як і багато африканців, не |вмію читати й писати. Мабуть, тому всі ми так любимо казки. В селі ми сідали круг вогнища, і старі люди розповідали нам казки, і для нас, молодих, це було найбільше свято. Слово — як танок: ми виявляємо себе в танці та в пісні, а пісня ж — це слово. Коли до нас прийшли агітатори Огано й почали розповідати, як у містах замість колишніх білих з'явилися нові білі з Росії, ми, звичайно, стали лаятись, хоча тепер я розумію, що є різні білі. Коли я прийшов до Огано, то побачив особливих білих, правда, їх не дуже нам показують. Вони живуть в окремому таборі, далеко від нас, там багато стариків, кремезних стариків, років по п'ятдесят, які кумедно вітаються один з одним: піднімають праву руку і вигукують два слова; «зіг Гітлер» вони вигукують, а ми ж чули, хто такий Гітлер, нам розповідали партизани Грісо, коли проходили через село в час війни за незалежність.
Але я про все це потім став думати, як офіцери вивели нас уночі на дорогу і ми розстріляли транспорт вантажних машин. Охорону ми закололи, а ящики розбили, і тоді один наш солдат, він старий, йому сорок п'ять років, і він закінчив два класи в місіонерів, сказав, що на ящиках було написано: «вакцина», а вакцина — це ліки, а нам же казали, що там, у ящиках, сидять росіяни із зброєю, які хочуть вдертися в села й забрати наших жінок. Хтось доніс офіцерові про те, що старий базікав перед молодими про вакцину, і його розстріляли й пояснили нам, що він був шпигуном, а який він шпигун, він же з сусіднього села! У нього там є мати, дружина і п'ятеро дітей, хіба такі люди можуть бути шпигунами?!
… Октавіо Гувейта раз по раз притискує до фіолетових дужих грудей величезні кулаки, в очах у нього сльози.
— А потім, — веде далі Октавіо, — офіцери відібрали найсильніших серед нас; вони примусили танцювати паш танок навколо списа, а цей танок треба виконувати голим, так угодно богам, і вони вибирали спритних і сильних; нас одвели в інший табір, де живуть люди Зеппа, це в них головний командир, він до них часто прилітає,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ТАРС уповноважений заявити…», після закриття браузера.
