Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   За декілька хвилин у двері постукали. Відкрили засув, і хтось зайшов у кімнату.

   — А де Мануель? — вигукнув Васку.

   — Де, Де... Його схопили люди Морейро, — почувся сиплий, захеканий голос.

   — Шпангоут їм в дупу! — обурився Кейруш.

   — А сам, як вирвався?

   — Вони мене не впізнали!

   Усі присутні осипали лайкою Фернандо та його друзів. Дісталося і усьому береговому братерству. А далі черга дійшла до короля Іспанії, а потім і його англійського і португальського колег.

   Довгий час Гуляка безкарно займався брудними справами. Допомагали впливові знайомі, з якими він щедро ділився. Але тепер опинився у опалі, і адмірал іспанського флоту видав наказ військовим кораблям про затримання цього негідника.

   Єдиний шлях до свого порятунку Гуляка бачив у затриманні та передачі іспанцям одного з їх ворогів , яким за останній рік став капітан Морейро. Рейди якого не раз спустошували багаті іспанські і не тільки міста Нового Світу.

   Через якийсь час прийшло ще четверо. Одного з них Маріо легко впізнав по голосу. Помилки не могло бути. Цей грубий голос належав його колишньому капітанові. Едмудо Лопесу Гуляці.

   — Нащо ви припхали сюди це щеня! — гримнув той на Васку та товаришів, коли ті розповіли йому про полоненого хлопця.

   — Ми гадали...

   — Гадали вони! — перервав Васку ватажок, — яке нам діло до цього кухаря! Невже складно було в місті дізнатися в нього все що треба, а потім втопити у канаві? Ви ж, прибий мене грім, привели його сюди! А виявилось, що він вже на іншому кораблі! І про Морейру нічого не знає! —  загорланив Гуляка, та щосили стукнув кулаком по столу, — Вважаєте, що цей йолуп Морейро настільки тупий, що прибіжить сюди рятувати хлопця?

   — Так, що з ним робити?

   — Ти це у мене питаєш? Ти його сюди привів, ти і вирішуй. І не турбуй мене тупими питаннями! Шкода Морейро тебе не спіймав.

   Потім пірати розмовляли тихіше. Було чутно лише окремі фрази та регіт.

   — Та кажу ж вам, буде нормальне судно, приєднаємось до нього, — відповів комусь Гуляка.

   — З цим проблем нема. Вже є декілька гідних варіантів. Ось зі зброєю складніше.

   — Гвадрадо запевняв, що його «М’ясник» зустрінеться з кораблем Авелара...

   —  Треба якомога швидше роздобути корабель, з Фернандо, ще розберемося.

   — Хоча він не далеко від нас. Як же бажаю побачити, що він гойдається на нок-реї. Я маю помститися нахабі!

      Гуляка жадав помсти. Фернандо не тільки позбавив його міцного та маневреного судна. Багато матросів відвернулося від нього. Гуляка вважав Фернандо винним навіть в тому, що тепер за ним полював іспанський флот.

   Після того, як Гуляка втратив свій корабель і був висаджений на берег із рештками своїх людей, йому посміхнулась фортуна. Вдалося захопити невеликий торговий шлюп. Але через кілька днів вони не розрахували сили і напали на корабель, який зумів дати таку відсіч, що поранений шлюп став непридатним. До того ж, частина його людей загинула.

   Коли він все ж таки дістався міста, то зустрів шляхетного іспанця, через якого свого часу реалізовував награбоване. Той  розповів про полювання на нього. Але потім один з людей Гуляки доповів, що бачив у місті Морейру. За якого, також, було оголошено гарну нагороду.

   Він спробував підкупити його людей, щоб ті влаштували Фернандо пастку. Але все зірвалося.

   Звісно, ​​спійманого Васку кухарка, слід також покарати за зраду. Але зараз потрібно роздобути новий корабель.

   Гуляка почав обговорювати з розбійниками, як заволодіти одним із суден, що безтурботно стояли в порту. Пірати знову перейшли на шепіт. Маріо майже нічого не чув.

   Нарешті двері в його кімнату відчинилися. Хтось із розбійників перевірив мотузки і переконався, що бранець спить.

   — Казав, спить він. Вранці вирішимо, що з ним робити. Він тут міг забагато почути. І якщо його відпустити, то все доповість Морейрі.

   — Твоя правда, — відповів Васку, — хоча куди він подінеться.

   Розбійник зачинив двері і сів за стіл. Маріо чув брязкіт келихів, і голоси піратів, які захмеліли. Гуляка та кілька його товаришів говорили пошепки. А ось Васку та ще один розбійник, імені якого Маріо не знав, горланили розбійницькі пісні.

   Потім кілька з них пішли, а ті, що залишилися в кімнаті, швидше за все, заснули.

   Хлопець добре знав цих людей, і розумів, що живим його не залишать. Єдиний вихід — вирватися звідти. За час, проведений на «Нестримному», він дечому навчився. Занадто довго возитися з мотузкою не довелося. На щастя Васку та Кейруш не затягнули вузли, як слід. Він тихо прокрався до дверей. Заглянув у темну кімнату. Через вікно її освітлювало місячне сяйво.

За столом сидів чоловік і, швидше за все, дрімав. Інший сопів прямо на підлозі. Діяти треба  швидко. Інакше кінець. На щастя для Маріо, і на своє лихо, один із розбійників поклав на стіл пістоль.

   Обережно зробив крок, озирнувся, ще крок. Дійшов до середини кімнати. Чоловік за столом щось буркнув. Маріо завмер, придивився. Лиходій просто говорив уві сні. Маріо заволодів пістолем і рапірою, навшпиньки підійшов до вікна.