Софія Малинська - Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська

— Але мені не було так погано, коли я виходила з аудиторії! — миттю заперечила я, чомусь перелякана за ельфа. Це ж не його провина, що я раптом посеред коридору свідомість втратила. До того ж, він мене не просто відпустив, а запропонував какао, й наказав добре поїсти та відпочити…

Відповісти жінка не встигла. Просто посеред кімнати, попри зачинені вікна, раптом з’явився магічний вихор, з якого вийшов ректор. Його брови були насуплені ще сильніше, ніж зазвичай.

Напружений погляд ковзнув по порожнім ліжкам, й нарешті зупинився на мені.