Блейк Крауч - Рекурсія, Блейк Крауч

чи вони щось запідозрили, але я мушу звітувати перед ними.

— І чим будете крити? — питає Гелена.

— Є кілька різних способів. Можна створити програму в гарній обгортці, підсунути їм щось блискуче, але не пов’язане з нашим проектом. Так ми виграли б трохи часу. Найкращий спосіб — просто все їм розповісти.

— Ви не зможете цього зробити.

— Основна мета DARPA — проривні технології, що дозволять посилити національну безпеку. Звісно, на основі військових програм. Вони про все дізнаються, Гелено, це лише питання часу. Я не зможу вічно приховувати це від них.

— Що військові робитимуть із кріслом?

— Що робитимуть? Учора в Кандагарі потрапив у засідку взвод сто першої роти. Загинуло вісім морських піхотинців. Інформація про цей інцидент ще не розголошувалася. Минулого місяця під час нічних тренувальних польотів на Гаваях розбився «Блекхоук». П’ятеро трупів. Знаєте, скільки місій провалилося тому, що ми на кілька годин чи днів розминулися з ворогом? Правильне місце, неправильний час? Вони будуть дивитися на крісло як на інструмент, який дозволить командирам редагувати хід війни.

— А як ви не зійдетеся в поглядах на використання крісла?

— Так і станеться. — Шоу прикінчує пляшку. Він розстібає комір, розпускає краватку. — Не хочу вас лякати, але не тільки Міністерство оборони хотіло б використовувати крісло. ЦРУ, АНБ, ФБР — усі ці контори вишикуються в чергу, щойно дізнаються про його існування. Ми — агенція при Міністерстві оборони, і це певною мірою захищає нас, однак усі захочуть посидіти в кріслі.

— Господи! Про нього дізнаються?

— Важко сказати, але уявіть собі, що така технологія з’явилася в Міністерстві юстиції. Вони перетворять країну на фантастичний бойовик.

— Знищте це крісло!

— Гелено…

— Що?! Невже це так складно? Знищте, бо таке почнеться…

— У крісла дуже високий потенціал для добрих справ. І ми це вже довели. Не можна знищувати його через острах перед тим, що може статися.

У квартирі западає тиша. Гелена стискає пальцями шийку холодної запітнілої пляшки пива.

— І який у вас план? — цікавиться вона.

— Ніякого. Поки що. Просто я хотів, щоб ви знали, що буде далі.

День 136

Усе починається раніше, ніж вони могли уявити.

Двадцять другого березня Шоу звично заходить до лабораторії, де всі зібралися для обговорення всього найгіршого, що сталося у світі за останню добу, і каже:

— Маємо перше доручення.

— Від кого? — запитує Радж.

— Із самого верху.

— То вони в курсі? — озивається Гелена.

— Так.

Він розгортає теку з червоним штемпелем «Цілком таємно».

— У новинах цього не було. П’ятого січня, сімдесят п’ять днів тому, в районі українсько-білоруського кордону вийшов з ладу та впав винищувач шостого покоління. Вважають, що літак не був цілковито знищений під час падіння, а пілот із високою ймовірністю опинився в полоні. Йдеться про надсекретний «Боїнг» F/A-XX, над яким ще тривають роботи і в якому купа різних наворотів. Ми не хотіли б, щоб ці навороти опинилися в руках у росіян. Мені було доручено відіслати агента в четверте січня, щоб він сповістив мене про аварію. Тоді я звернуся з доповіддю до заступника міністра оборони, і той в робочому порядку віддасть розпорядження про перевірку літака перед вильотом і таку корекцію його маршруту, щоб тримався подалі від російських територій.

— Сімдесят шість днів? — перепитує Гелена.

— Саме так.

— А ви казали їм, — запитує Альберт, — що ми не користуємося кріслом для таких далеких переміщень?

— Не в безапеляційній формі, але так.

— І?

— Відповідь була така: «Виконуйте наказ, курва-мати!»

Двадцять другого березня, о десятій годині ранку, Тімоні відправляють назад у часі.

Об одинадцятій годині шоковані Гелена та решта команди сидять перед телевізором і невідступно стежать за новинами на CNN.

Вони вперше скористалися кріслом, щоб заслати агента аж так далеко в минуле, і, якщо вірити телесюжетам, наслідки були надзвичайними.

Досі феномен хибних спогадів не виходив за відведені рамки, з’являючись тоді, коли мав з’явитися. Інакше кажучи, коли агент змінює часолінію, хибні спогади про хибну часолінію завжди з’являються в момент смерті агента в капсулі.

Проте цього разу, схоже, відбулося зміщення «точок переходу»: вони не стерлися, а посунулися на десяту годину цього ранку — мить останнього використання крісла, коли Тімоні повернулася в часі, щоб попередити Шоу про зниклий винищувач.

Тож, замість згадувати кожну хибну часолінію в момент, коли вона з’являлася, широкий загал сьогодні, о десятій ранку, залпом ковтнув усі ексцеси, відвернуті після четвертого січня, включно з Берклі та смертником у Лондонському метрополітені.

Якщо людина пропускає через себе хибні спогади один по одному впродовж кількох місяців, — навіть тоді це має досить згубні наслідки.

Якщо ж спогади разом атакують усіх, ефект від них зростає в геометричній прогресії.

Наразі медіа мовчать про смерті чи психічні розлади через навалу хибних спогадів.

Однак для Гелени це суворе попередження: її машина надто небезпечна, а наслідки її використання — непрогнозовані, тож краще, щоб ніхто не знав про неї.

День 140

Шоу ще має повне право втручатися в цивільні трагедії, проте їхня робота дедалі більше набуває мілітарного відтінку.

За допомогою крісла вони запобігають удару безпілотника в Афганістані, який замість бойовиків атакував весілля, через що загинули переважно жінки та діти.

День 146

Вони корегують удар з бомбардувальника B-1 «Лансер» у провінції Забул, який помилково замість групи талібів знищив спецзагін.

День 152

Коли Тімоні помирає в капсулі, щоб передати Шоу подробиці майбутньої засідки, це повертає до життя чотирьох солдатів, загиблих від рук ісламських бойовиків під час патрулювання в пустелі Нігер.

Тепер вони використовують крісло так часто — не менше разу на тиждень, — що Шоу вводить у команду нового агента, розвантажуючи Стіва й Тімоні, яким уже даються взнаки стреси від пережитих смертей.

День 160

Гелена разом з Алонсо та Джессікою спускається на ліфті в підземний паркінг і йде до чорного «субурбана».

Вона ніколи ще не відчувала такої безнадії, як тепер.

Вона так більше не може.

Військові на повну експлуатують її крісло, а вона не має змоги покласти цьому край. Крісло ретельно охороняють, а доступу до системи в Гелени немає. Навіть якщо їй удасться вислизнути від Алонсо з Джессікою, влада постійно полюватиме на неї — через її знання. Крім того, Шоу просто відправить агента в потрібний спогад — і буде по втечі.

Знову її обсідають похмурі думки.

Вони викермовують на вулицю Франкліна Рузвельта і прямують на південь, коли в кишені у Гелени починає вібрувати телефон. Дзвонить Шоу.

Вона бере слухавку:

— Алло, ми в дорозі.

— Ви перша, кому я це кажу.

— Слухаю.

— Сьогодні вранці нам підкинули нове завдання.

— Яке?

Небо