LikoDan - Рукопис Оману: Меч Всесвіту , LikoDan

Розділ 37: Світло Істини

 

 

Лі Чень, Цзян Лін і Інь Шао сиділи біля багаття в гущавині старого лісу. Сили були на межі, і всі троє розуміли, що шлях до останньої частини меча досі не знайдений. Ліс, який мав стати прихистком, здавався лише черговою пасткою, що глушила їхні думки.

— "Ми знайшли п’ять частин, але шоста залишається загадкою," — сказав Цзян Лін, стискаючи меч у руці. — "Я не розумію, чому нам бракує підказок. Чи ми щось упустили?"

— "Усі наші зусилля… і тепер ми стоїмо на місці," — Інь Шао зітхнула, дивлячись на зоряне небо. — "Чи можливо, що остання частина просто загублена назавжди?"

Лі Чень мовчала. Її погляд був спрямований у вогонь, але її думки були далеко. Вона відчувала, що щось наближається, ніби невидима сила вела її.

 

Раптом її очі затуманилися, і перед її внутрішнім зором з’явилася дивна картина. Вона побачила світ, занурений у золоте сяйво, величні храми і химерні пагорби. У центрі цього світу стояв чоловік із мудрим і владним виглядом. Його погляд був проникливим, а його постать випромінювала силу.

— "Сін Чжоу…" — прошепотіла Лі Чень, і її тіло оповило сяйво.

До того, як Цзян Лін і Інь Шао встигли щось сказати, вона зникла в потоці світла.

 

Лі Чень опинилася в дивному світі. Повітря тут було важким, але водночас пронизаним світлом, яке змушувало її відчувати спокій і тривогу водночас. Перед нею стояв Сін Чжоу. Його образ був могутнім, але в його очах читався біль і досвід минулих епох.

— "Лі Чень," — промовив він глибоким голосом, його слова ніби пронизували її душу. — "Ти — остання надія цього світу. Але перш ніж я віддам тобі останню частину меча, ти повинна дізнатися правду."

Він жестом запропонував їй поглянути на світ довкола. Картини минулого ожили: величезна битва між богами й демонами, створення меча, що мав стримати хаос, і його розділення.

— "Я був тим, хто розділив меч," — сказав Сін Чжоу. — "Але я також був тим, хто жадав його сили. Через мою жадібність рівновага була зруйнована. Тепер я плачу за свої помилки, охороняючи останню частину."

— "Сін Чжоу," — промовила Лі Чень, її голос був сповнений рішучості. — "Я поверну рівновагу. Довірся мені."

Він кивнув, і остання частина меча з’явилася перед нею.

— "Візьми її," — сказав він. — "І доведи, що ти гідна."

 

Лі Чень промовила давнє заклинання, і шість частин меча почали сяяти. Світ навколо затремтів, а меч перетворився на єдине ціле. Його сяйво було настільки яскравим, що змусило Лі Чень заплющити очі. Коли вона їх відкрила, меч лежав у її руках, випромінюючи силу, якої вона ще ніколи не відчувала.

— "Це лише початок," — сказав голос Сін Чжоу, і вона повернулася до свого світу.

 

Коли Лі Чень повернулася, битва між богами і демонами вже вирувала. Поле бою було залите кров’ю, крики змішувалися з гуркотом зброї. Імператор Мороку стояв у центрі, командуючи своїми силами. Його очі світилися темрявою.

— "Лі Чень!" — вигукнув він, коли побачив її. — "Ти думаєш, що один меч може змінити долю? Ти запізнилася. Наш час настав."

Лі Чень кинулася вперед, її меч світився так яскраво, що затінив навіть сонце.

— "Я не дозволю тобі зруйнувати цей світ," — відповіла вона. — "Цей меч — не просто зброя. Це символ рівноваги, яку ти знищуєш."

Імператор богів, який стояв на іншому боці, звернувся до неї:

— "Лі Чень, ти можеш покласти край цій війні. Але чи зможеш ти прийняти тягар, що прийде разом із цим?"

— "Якщо це врятує світ, то так," — сказала вона, піднімаючи меч.

 

Демони відмовилися прийняти мир. Лі Чень підняла меч і промовила ще одне заклинання. Сяйво меча огорнуло все поле бою, і в одну мить усі демони зникли. Їхні тіні розчинилися, залишивши після себе лише тишу.

Боги й смертні, які стояли на полі бою, впали на коліна, відчуваючи, що все змінилося.

— "Мир настав," — сказала Лі Чень, опускаючи меч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍