LikoDan - Рукопис Оману: Меч Всесвіту , LikoDan

Розділ 36: Злом Печаті()

 

 

Темрява нависла над старовинною брамою, де була накладена печать, яка стримувала демонів століттями. Ця брама була оповита легендами і страхом, її охороняли наймогутніші заклинання богів. Але цього разу перед нею стояла Куміхо. Її силует виглядав майже примарним у тумані, але її присутність викликала відчуття невимовної небезпеки.

У руках вона тримала сферу, яка тепер світилася темно-червоним, немов наповнена гнівом і стражданнями тисяч душ. Вітер здіймався навколо неї, ніби сам світ боявся того, що ось-ось станеться.

— "Так довго я чекала цього моменту," — сказала вона тихо, її голос був наповнений зловісною насолодою. — "Стільки жертв, стільки страждань... але тепер усе це виправдає себе. Демони повернуться, і ми нарешті знищимо цей світ, яким керують слабкі боги."

 

Вона підняла сферу, і від неї вирвався потужний промінь темної енергії, який вдарив прямо в печать. Перший удар змусив землю здригнутися, але печать залишилася неушкодженою. Куміхо стиснула зуби й посміхнулася.

— "О, яка сильна магія," — промовила вона з насмішкою. — "Але навіть найсильніші заклинання не витримають сили тисяч зламаних душ."

Вона почала промовляти стародавнє заклинання. Її голос лунав незвичайно гучно, відлунюючи в навколишніх горах. Слова заклинання були настільки потужними, що повітря навколо брязнуло від енергії. Сфера засвітилася ще яскравіше, і на печаті почали з’являтися тріщини.

 

Куміхо опустилася на одне коліно, тримаючи сферу перед собою, ніби це було її серце. Вона говорила тихо, але її слова були сповнені злості й смутку.

— "Якби тільки ви, боги, зрозуміли, що ваш час минув. Ви вважаєте себе вершителями долі, але це ми, демони, розуміємо, що таке справжня сила. Ви створили цей світ, але ми його знищимо. Ви змусили нас страждати, але тепер страждати будете ви."

Промінь енергії знову вдарив у печать, і на цей раз вона затремтіла, тріщини стали більшими. Куміхо знову засміялася.

— "Моя сила безмежна. Ваші спроби зупинити мене жалюгідні."

 

Раптом із тріщин почала вириватися чорна енергія. Це був дух самого світу демонів, який відчув, що його ув’язнення добігає кінця. Земля навколо почала здригатися, небо стало ще темнішим, а вітер піднявся до такого рівня, що навіть найміцніші дерева ламалися, ніби були соломинками.

— "Так! Відчувайте це, боги!" — вигукнула Куміхо, піднімаючи сферу вище. — "Ваша рівновага знищена. Я повертаю те, що належить нам по праву!"

 

Раптом у повітрі з’явилося яскраве світло. Це були Лін Сяо, Юй і Лі Мін, які знову кинулися в бій. Вони опинилися біля брами, кожен готовий до сутички.

— "Куміхо, припини це негайно!" — вигукнула Лін Сяо, її голос лунав владно.

Куміхо обернулася до них, її усмішка була ледь помітною.

— "А ось і мої улюблені герої," — сказала вона з насмішкою. — "Ви прийшли вчасно, щоб стати свідками народження нової епохи."

Юй натягнула лук, її стріла світилася яскравим золотим світлом.

— "Це народження знищить усе. Ми зупинимо тебе, навіть якщо доведеться віддати свої життя."

— "Віддати свої життя?" — засміялася Куміхо. — "Як зворушливо. Але чи ви готові до цього?"

Вона випустила потужний вибух енергії, який відкинув їх назад. Лін Сяо створила бар’єр, але темрява була настільки сильною, що навіть її захист ледь витримав.

 

Лі Мін кинувся вперед, його меч осяявся блакитним полум’ям. Його удари були точними й сильними, але Куміхо була швидкою і невловимою. Вона ухилялася від кожного удару, одночасно випускаючи темну енергію, яка оточувала його, мов змії.

— "Ти навіть не розумієш, з чим борешся, смертний," — сказала вона, відбиваючи черговий удар. — "Ця битва вже програна для вас."

Юй випустила серію стріл, які створили навколо неї світловий вихор, але Куміхо лише підняла руку, і стріли розсипалися на тисячі іскор.

— "Так багато шуму, так мало дій," — знущально промовила вона.

 

Лін Сяо, зібравши всю свою силу, спрямувала потік світла прямо на сферу, намагаючись знищити її. Світло вдарилося в неї, але сфера тільки засяяла ще яскравіше.

— "Наївно," — промовила Куміхо. — "Ця сфера — це сила тисяч душ. Її неможливо знищити вашими слабкими божественними силами."

З останнім вибухом темряви вона відкинула всіх трьох назад. Лін Сяо, Юй і Лі Мін ледве змогли піднятися на ноги. Куміхо знову підняла сферу, яка тепер була сповнена темної сили.

— "Це кінець вашого світу. Печать зламана, і тепер темрява повертається туди, де їй місце."

Вона розчинилася в тіні, залишивши після себе лише руїни й тріщини на печаті, з яких почала вириватися темрява.

 

Лін Сяо піднялася, її обличчя було сповнене рішучості.

— "Ми ще не програли," — сказала вона, дивлячись на друзів. — "Ми повинні зупинити її, навіть якщо це буде остання битва."

Юй і Лі Мін кивнули. Вони знали, що їхній шлях тільки ускладнився, але тепер у них не було вибору. Темрява повернулася, і вони повинні були знайти спосіб її зупинити, перш ніж вона поглине все.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍