Світлана Литвиненко - Приховані гріхи, Світлана Литвиненко

  Навіщо Каміла вдалася до обману? Ну, безперечно, щоб прив’язати його до себе.

-Ні, ще раз ні… це не так,- вголос заперечив Ігор сам собі,- навіщо їй прив’язувати мене до себе. Я й так готовий бути з нею.

  Напевне Каміла хотіла мати все ж таки повноцінну сім’ю. І вона підтвердить його переконання щойно він запитає у неї, що саме підштовхнуло її до такого вчинку. Щойно вона повернеться додому поговорить з нею відверто, серйозно. Змусить зізнатися, сказати всю правду. А чи вибачить він їй цей обман? Не зможе, чи зможе? Насправді непросто буде вибачити…

-Як же в тебе це гарно вийшло,- крізь зуби процідив Ігор,- тримаєш мене тут за повного дурня.

   Він згадав, як Каміла наполягала на тому, щоб він поїхав у те відрядження до Німеччини, коли вона вже повідомила його, що вагітна. Тепер розумів, що Каміла майже чотири місяці вдавала перед ним вагітну. А він вірив. А потім раптом з’явилася та нагода укласти угоду з німецькою фабрикою. Ігор вимушений був поїхати, щоб не втратити такий вигідний контракт. Ця поїздка мала б зайняти два тижня, а він затримався аж на пів року. Змушений був затриматися і тепер-то розумів, що все це влаштувала Каміла, навмисно, щоб його затримати за кордоном. Навмисно створювала проблеми, точніше просила Федора їх створювати. І тому Ігор тоді не міг ніяк повернутися в Україну. А він же хотів повернутися якомога скоріше до вагітної дружини, хотів спостерігати за тим як у неї росте животик, бути присутнім навіть на пологах. А вона навмисно переконувала його, що він повинен укласти ту угоду, бо інакше компанія точне збанкрутує, і все заради чого вони так старалися буде втрачено. І він, як дурень погоджувався з нею. Ну, а як же  не погодитися, бо й сам чудово розумів, що без тієї угоди «ЛісБуку» не бути.

  А потім, коли повернувся, то Каміла на нього чекала вдома з дитиною на руках. І він був навіть трохи шокований, бо вона йому не повідомила, що вже встигла народити. Не передзвонила, коли була у пологовому будинку. І повертаючись тоді додому Ігор був впевнений, що встигне до пологів. А воно ніяких пологів і не було. Каміла вдавала вагітність.., а дитину купила за гроші. І все видала так, що ніби сама народила, а він повірив і ні трішки не запідозрив що це обман. Навіть тоді не замислився, чому у домі змінилися служниці. Тільки лишалася Галина Василівна, яка без сумніву теж все знає і покриває свою хазяйку.

-Скільки років мене дурили…,- Ігор розстебнув верхній гудзик на своїй сорочці відчуваючи, що йому стає душно.

  Виходить, що він обманював Камілу говорячи їй що кохає її, а вона обманювала його, що народила йому доньку. Прямо ідеальна сім’я. Ігор глянув на годинника. Каміла в такий час мала вже повернутися додому, бо її бутіки зачиняються зазвичай о восьмій. І зараз він їй все викаже, бо приховувати той факт, що йому стало все відомо не міг і не хотів. Ігор вийшов з кабінету та пішов до вітальні де зустрів Галину Василівну в якої запитав:

-Каміла Романівна вже повернулася?

-Ні,- відповіла коротко Галина Василівна.

-Тоді я їй зателефоную,- Ігор витягнув з кишені смартфон та набрав дружину, але абонент був не досяжний…