Анітка Санніфео - Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

Розділ 33. Несподівана пропозиція

Минув ще один тиждень, й мені нарешті дозволили повернутися в Академію.

– Ярославо, – накинулася на мене Раяна, ледве я увійшла до класу. – Як же за тобою скучила, моя вогняна подружко!

– Привіт, люба, – обійняла я дівчину. – Як ви тут?

– Все добре. Сьогодні у нас багато практичної магії, тому після першого уроку з історії, ми їдемо на полігон.

– Це чудова новина! – зраділа я, адже саме практичне використання магії мені подобалося найбільше. Формули я вже запам’ятала, а деякі навіть встигла трохи удосконалити, але на практиці поки не перевіряла. Про це ще не знав ніхто, навіть Фієр, який всі ці дні прискіпливо стежив за моїм навчанням у будиночку й ретельно перевіряв всі домашні завдання.

А що я? Я старанна учениця. А ще трохи бунтарка. Я була б не я, якби не спробувала внести зміни у формули вогню.

– В Академії всі тільки й обговорюють твій переверт та родинні зв’язки з професором, – шепнула мені Раяна, коли ми сіли за парту.

– Досі? Хіба більше новин немає? Он взяти хоча б відбір наречених?

– А що там цікавого? Все давно домовлено. І так ясно, що спадкоємець вибере Анаконду. Нащо взагалі ці відбори? Ти молодець, що пішла першою.

Від цих слів неприємно закололо під серцем.

– Чому ти так в цьому впевнена? – запитала я та затамувавши подих очікувала на відповідь.

– Тому що це зрозуміло! Хіба ти не розумієш, що Імператор Борислав та батько Магди Ірріс, вже давно все вирішили між собою? Ці перегони лише красива картинка, розвага для мешканців, так би мовити.

– А якщо принцу вона не подобається? Я гадала, його думка важлива…

– Пф, так хто його питати буде! Зроблять як слід та й потому… Мені його навіть трохи шкода. Наш Полоз позбавлений вибору.

– Дівчата, урок вже розпочато, – пролунав над нами сердитий голос викладача, якого ми не помітили.

– Вибачте, професоре, – промовила Раяна та перевела погляд на дошку, де вже з’явилася презентація.

– Я бачу, ви добре знаєтеся на традиціях нашій імперії, юна террі, тож, прошу, послухаємо вашу презентацію про середні віка та епоху правління роду Водяного дракона…

Дівчина зітхнула, але підхопивши свої папірці попрямувала до дошки.

– А ви, юна Саламандро, не слухайте плітки, – проговорив старий викладач історії, террі Харріс. – Вибір є у всіх й завжди. Тільки от все залежить від того, що саме ми обираємо.

– Дякую вам, – кивнула із вдячністю.

– Звертайтеся, я залюбки приділю вам час. Радий, що ви одужали, террі Саламандро.

На уроках практичної магії террі Фієр заганяв нас так, що під кінець занять, я вже не відчувала ні рук, ні ніг.

– Саламандро, ти сьогодні довела, що твоя магія дійсно надпотужна. Не хочеш залишитися після курсу в Академії та продовжити навчання? – підійшов він до мене, коли майже всі адепти розійшлися.

– Не знаю, професоре Фієр, – відповіла йому, оглянувши свої долоні, які досі були окутані золотистими нитками.

– Я можу дати тобі необхідні знання, а ще ми можемо разом досліджувати та розвивати твою магію, а згодом ти навіть зможеш навчати адептів…

– Викладати в Академії? Ні, дякую. Це страшенно нудно, – буркнула я.

– Можу з цим посперечатися, люба, – на тренувальний майданчик вийшов Ренард. – Поговоримо?

– Дядьку? – здивувався Фієр, – привіт, ти що тут робиш?

– Прийшов навідати онуку, чи ти маєш щось проти?

– Ні, навпаки, вам варто поговорити. Не буду заважати.

– Я почекаю в парку, – прошепотіла Раяна. Вона єдина стала свідком цієї розмови.

– Не варто, террі Раяно. Саламандро сьогодні запрошена на сімейну вечерю, завтра про все поговорите.

– Ем, ну, добре, бувай, – дівчина махнула рукою та поспішила піти. – Ти ж не відмовиш старому? – з надією поглянув на мене старий.

– А можна тебе обійняти? – проговорила я, відчуваючи потребу відчути, що він дійсно тут, що це – не міраж.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍